Абсолютна монархія

Травень 20th, 20139:57 am

0


Абсолютна монархія

Абсолютна монархія характеризується тим, що джерелом суверенітету влади є фігура правителя, якому Бог делегували функцію посередника між ним і віруючими. Основний принцип абсолютних монархій Середньовіччя виражається аксіомою «The king can not wrong» («Король не може бути неправий»), тобто воля монарха тотожна законові. Ж. Боден затверджував, «той хто відмовляє в повазі до суверенного государя, відмовляє в повазі самому Богові, образом якого він є на Землі». Разом з тим, на відміну від деспотії, спроби абсолютних монархів поширити свою владу на майно і права своїх підданих наштовхувалися на опір васально залежних підданих – феодалів. В економічній сфері монархи часто „ де факто” були залежні від своїх підданих. При цьому в містах існували свої виборні органи влади городян – муніципалітети, права яких охороняли спеціальні укази монарха, що мали силу закону. Постійна боротьба між абсолютною монархією, феодалами і впливовими соціальними станами (купецтво, міщани, ремісники і т.д.) привела до необхідності зафіксувати права і волі підданих у конституції (виникає конституційна монархія).

Поява парламентів у результаті буржуазних революцій або угоди сторін сприяє виникненню парламентської монархії. Цьому режимові властиві такі характерні риси: наявність розвиненого цивільного суспільства, поділ галузей влади, обмеження влади монарха ( він є глава виконавчої влади або йому відведена представницька функція), існування багатопартійної системи, наявність опозиції, широка мережа громадських організацій і інші демократичні атрибути.