Аксіологічний вимір у поезії Тамари Севернюк

Вересень 29th, 20117:00 pm

0


Аксіологічний вимір у поезії Тамари Севернюк

Аксіологічний вимір у поезії Тамари Севернюк

Поняття добра і зла є об’єктом дослідження не тільки філософії, а й інших гуманітарних наук.

Вивченням цих питань займається аксіологія — “філософська наука про природу цінностей, їх місце в реальності і про структуру ціннісного світу, тобто про зв’язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами і структурою особистості” [4, 731].

Цінності — це об’єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання.

Цінності складаються з когнітивного та емоційного компонентів, знання й оцінки. Вони одночасно залежать від зовнішнього світу і незалежні від нього. У цьому полягає парадокс оцінки.
Одним із аспектів оцінних концептів є логічні відношення між антонімічними концептами.

Ми розглядаємо аксіологічні поняття у поезії Тамари Севернюк через призму антонімії— це так звані аксіологічні пари.

“Воістино філософської глибини досягає поетеса у рядках, в яких ідеться про сенс життя, вічну невтолимість творчої особистості, такі неперехідні моральні цінності, як дружба, любов, вірність… Все в неї просто, все конкретно, бо конкретні людський біль, сум, радість і щастя” [3, 4].

Аксіологічні значення у мові представлені двома основними типами: загальнооцінним і конкретнооцінним. Перший тип реалізується прикметниками “хороший” і “поганий”, а також їх синонімами з різними стилістичними й експресивними відтінками.

Друга група численніша і різноманітніша. До неї входять значення, що дають оцінку одному з аспектів об’єкта з певної точки зору.

У творах Тамари Севернюк конкретно оцінне значення представлене такими категоріями:

1. Сенсорно-смакові, чи гедоністичні, оцінки:

І солодко, без присмаку гіркоти
До губ тулили рідне знамено… [1, 46].

2. Психологічні оцінки:

а) інтелектуальні:

Щось дике збувається в людях

І в рідній країні моїй [1,21].

б) емоційні:

Не острахом — відвагою
Крізь терни до— зірок… [1, 102].

3. Етичні оцінки:

Невже, невже жорстокості нам треба,

Щоб відчинився простір для добра? [1, 33].

Як же ти залишився білим,

Світе, створений з чорноти? [1, 42].

4. Утилітарні оцінки:

Якусь подобу, а не Батьківщину,

Вбирають в синьо-жовті корогви.

І піють: “Ще не вмерла Україна…

” Тобі ж такличить зоряне: “Живи!” [1, 41].

5. Нормативні оцінки:

Знову помилка…

Так народжується глибина

Довершеності… [1,61].

У небі Стіксу— чисто й свято,

А ми по святості— гріхами… [1, 96].

6. Телеологічні оцінки:

В палаті,
Де ми говорили про щастя
З тобою,
Померла людина… [1,76].

Отже, поезія Тамари Севернюк має широку палітру аксіоло-гічних понять, вона є хорошим матеріалом для досліджень на рівні цінностей.

Тетяна Бічер
Науковий керівник – доц. Руснак Н.О.

Використана література:
1. Севернюк Т. Спокуса білої пустелі: Поезії. Бібліографія. Архіви. — Чернівці: Місто, 2001. — 560 с.
2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. — М.: Языки русской культуры, 1998. — 896 с.
3. Тарасюк Г. Відгук на поетичну збірку Т.Севернюк “Луни дня” // Рад. Буковина. — 1981. — 24 травня. — С.4.
4. Философский  энциклопедический  словарь.  —  М.:   Советская энциклопедия, 1983. — 815 с.