Англійський соціолог Ентоні Гідденс

Березень 18th, 20128:11 am

0


Англійський соціолог Ентоні Гідденс

Гідденс Ентоні (1938 р.) -англійський соціолог, протягом своєї плідної кар’єри утвердився як провідний інтерпретатор класичної соціологічної теорії, як розробник сучасного аналізу класу й стратифікації і як фахівець із питань теорії структурації.

Ентоні Гідденс народився і виріс в Едмонтоні (Лондон) у небагатій сім’ї. Він був першим з членів його сім’ї, хто вступив до університету. Е. Гідденс отримав ступінь бакалавра соціології та психології в університеті Халл (1959), а потім ступінь магістра в Лондонській школі економіки. Пізніше він здобув докторський ступінь у Королівському коледжі в Кембриджі. У 1961 році почав працювати в Університеті Лейчестера, де викладав соціальну психологію. У 1969 році отримав посаду в Кембриджському університеті, де працював тривалий час як співробітник Королівського коледжу і в кінцевому підсумку отримав звання професора (1987 p.). У період 1997-2003 pp. був директором Лондонської школи економіки і членом Консультативної ради Інституту суспільно-політичних досліджень. Е. Гідденс – лауреат премії принца Астурійського (2002, соціальні науки), один із засновників відомого наукового видавництва „Політі Прес”, був радником колишнього прем’єр-міністра Великобританії Тоні Блера. Постійно бере участь у діяльності мозкового центру „Полней Нетворк”. У 2004 році Гідденсу за наукові досягнення вручений титул пера.

У науковій кар’єрі Гідденса можна виділити три виразні періоду. У 1970-ті роки він займається виробленням нового подання про соціологію на підставі критичного аналізу класиків. У кінці 70-х та у 80-ті роки його головний інтерес пов’язаний зі створенням і розвитком теорії структурації. З початку 1990-х років Гідденс звертається до тем модерну, глобалізації та політичних проблем.
У своєму баченні соціології Гідденс відкидає соціологічний позитивізм Дюркгайма і протиставляє йому близький до веберівського метод „подвійної герменевтики”, в основі якого – переконання в тому, що соціологи, на відміну від представників природничих наук, повинні інтерпретувати соціальний світ. У теорії структурації Гідденс робить спробу створити моністичне уявлення про соціальну реальність, в якому елімінується опозиція діяльнішого (суб’єктивного) та структурного (об’єктивного) аспектів. Із цією метою він вводить концепцію „дуальності структури”, згідно з якою структура є одночасно засобом здійснення діяльності та її результатом. В останніх працях Гідденс вивчає відмінності між традиційною та посттр-адиційною культурами (премодерном і модернізмом) з точки зору їх впливу на ідентичність, інтимні стосунки і політичні інститути.

На теоретичні погляди Е. Гідденса сильно вплинула філософія Хайдеггера, зокрема концепція інтерпретації часу й буття. Гідденс використовує постулат Хайдеггера про те, що ні простір, ні час не можуть розглядатися в сучасній філософії та соціальній теорії в трактуванні Канта як „структура” (рамки) соціальних об’єктів та їх діяльності. Поняття простору і часу можуть інтерпретуватися лише як постійне спадкоємне змішання присутності та відсутності. Насамперед Гідденс виступає проти сталих аксіоматичних теорій „функціоналізму” і „еволюціонізму”. За його визначенням, „функціоналізм” є доктриною, яка: постулює наявність „потреб” соціальних систем і товариств; забезпечує визначення шляхів, якими суспільства задовольняють ці потреби; постає поясненням того, чому приватні і конкретні соціальні процеси відбуваються саме так, як вони відбуваються. Подібне трактування „функціоналізму” включає в себе як „нормативний функціоналізм” Парсонса, так і „конфліктний функціоналізм” Мертона.

Як інтерпретатор класичної соціологічної теорії Ентоні Гідденс відомий завдяки праці „Капіталізм і сучасна соціальна теорія” (1971 p.). Почавши з „Нових правил соціологічного методу” (1976 р.) і „Центральних проблем соціологічної теорії”” (1979 р.) та продовживши „Конституцією суспільства” (1984 р.), він розробив інтерпретацію взаємозв’язку структури і волі, в якій примат чи окремий статус не належить жодній із них. У працях „Сучасний критичний аналіз історичного матеріалізму” (1981 p.), „Нація, держава і насильство” (1985 р.) і „Наслідки сучасності” (1990 р.) ця концепція застосовувалася для критичного аналізу провідних еволюційних і пов’язаних із розвитком теорій, а також як засіб оцінки соціальної зміни з метою їх заміни. В останньому із згаданих викладів і в книзі „Сучасність і самоідентичність” (1991 р.) Гідденс торкається теорій постмодерну і постмодернізму, вводячи замість них поняття „недавня сучасність” і „радикал ізований модерн”, в яких більшість змін, поданих як „постмодерн”, розглядаються як неявно присутні у „модерні”. У „Наслідках сучасності”, „Сучасності і самоідентичності” та „Перетворенні близькості” (1992 р.) ці теми отримують розвиток у дослідженні більш широких значень „радикалізованої сучасності”, що змінюють концепцію „самоідентичності”, нові можливості соціальної перебудови і демократизації.
Ентоні Гідденс є автором понад 34 книг і 200 статей, есе і рецензій.

Основні праці:

„Капіталізм і сучасна соціальна теорія: аналіз праць Маркса, Дюркгейма і Макса Вебера” (1972); „Класова система розвинутих суспільств” (1973); „Центральні проблеми соціологічної теорії”” (1979); „Сучасна критика історичного матеріалізму” (1981); „Соціологія” (1982); „Політика, соціологія і соціальна теорія: зустріч з класичною і сучасною соціальною думкою” (1982); „Класи, влада і конфлікт” (1982); „Конституція суспільства” (1984); „Нація, держава і насильство” (1985 p.); „Класова структура розвинених суспільств” (1986); „Наслідки сучасності” (1990) та ін.