Аргументація в журналістиці – Частина 3

Березень 21st, 20122:19 am

0


Аргументація в журналістиці – Частина 3

Аргументація в журналістиці – Частина 1
Аргументація в журналістиці – Частина 2

І все ж основою аргументації є логіка, а головною зброєю у процесі доведення і переконування є у кінцевому результаті правда. “Брехнею увесь світ пройдеш, та назад не вернешся”, – каже народна мудрість. Як досягається ця правда і які різновиди застосування аргументів у журналістиці? Звичайно, універсальним засобом доказу в журналістиці, як і в будь-якому спілкуванні, є судження й умовиводи, З них зітканий увесь процес абстрактного мислення. Візьмемо пер-ший-ліпший приклад із рядового газетного тексту: “Повага держави до того або іншого виду праці визначається не гаслами і не промовами відповідальних та безвідповідальних осіб, але єдино можливим для держави способом: рівним оподаткуванням. За яким рівнем знов-таки визначаємо і міру поваги”. Дедуктивні, індуктивні, побудовані за аналогією умовиводи дають можливість опосередковано, не звертаючись до конкретних фактів, прикладів, одержувати нові знання,»! підтвердження тієї чи іншої істини.

Але бувають випадки, коли та чи інша ідея, висновок потребують розгорнутої аргументації. Процес аргументації цілісний, як, правило, комплексний, але умовно, виходячи із журналістської практики, логічні аргументи можна поділити на декілька групи фактологічні, наукові, юридичні, морально-етичні.

Фактологічна аргументація трапляється у журналістиці чи не-і найчастіше із зрозумілих причин, адже маємо справу із поточними подіями і фактами. З їх допомогою можна, як зазначалось, просто, • інформувати. Роль же аргументів виконують факти, коли йдеться; про їх аналіз, коли з їх допомогою доводиться певна теза, певне; положення. Іноді для цього достатньо одиничних фактів, нерідко для доведення потрібна ціла система фактів, які стосуються певного питання. В окремих же випадках, у складних, скажімо, економічних питаннях, важко обійтись без цифрових даних, статистичних фактів. До того ж, вони поєднуються з іншими видами аргументів. У цьому неважко переконатись, читаючи газети, переглядаючи телевізійні програми, слухаючи оглядові чи проблемні радіопередачі. Найліпше це можна проілюструвати на прикладі коментарів, кореспонденцій, оглядів.

Своєрідність фактологічного аргументу в тому, що певна теза доводиться за допомогою взятих автором із життя, з відповідних документів, зокрема й історичних, фактів. Принцип найпростіший: я стверджую те, що побачив, дізнався, почув, прочитав із достовірних джерел. Для прикладу, “Покійна стоїть на пільговій черзі першою…”1 “Всі державні школи в Україні безкоштовні. Однак у всіх більш-менш пристойних треба платити”2 (теза Виступу виноситься як лід), “Важкий хліб півдня”3, – стверджує автор ще однієї газети і т.д. Складність полягає в тому, наскільки достовірні ці факти, наскільки достатні для доведення висунутої чітко, а іноді і не зовсім чітко (що в журналістиці трапляється) сформульованої тези і чи логічно міркує автор.

Науковий аргумент найчастіше застосовується в науково-просвітницькій інформації та пошуковій публіцистиці. Науковий аргумент якоюсь мірою споріднений із фактологічною чи емпіричною аргументацією. З його допомогою теж доводиться істинність певної тези, її відповідність життєвим реаліям, але доказом є не просто факти, взяті із життя, а їх наукове осмислення у вигляді здійснених за спеціальною методикою висновків, закономірностей, законів. Саме наука досягає вищого ступеня достовірності й узагальнення.

Між наукою і публіцистикою існують складні і навіть суперечливі зв’язки. Журналістика, публіцистика не тільки забезпечують науку певними даними, спостереженнями, емпіричним матеріалом, але й підказують, іноді вгадують, наштовхують на зміну наукових поглядів. Особливо гостро це відчувається у переломні історичні моменти. Заскорузлість, крайній догматизм, який панував у так званих суспільних науках совєтського періоду, спричинили у період так званої гласності своєрідний вибух наукової публіцистики, переважно підпільної, а згодом, як її називали, неформальної та, зрештою, й легальної.

Вона відрізнялась насамперед свіжістю, сміливістю аргументації, безкомпромісністю у спростуванні застарілих, віджилих догм, а іноді й певним спрощенством, романтизмом у баченні майбутнього. У публіцистику прийшли природодослідники з їх здатністю до системного мислення, ширшого, космічного бачення земних проблем. Таким був Андрій Сахаров, а в Україні – Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Олег Романчук, Юрій Саєнко.

Різновидами наукових аргументів є насамперед науковий закон, досліджена наукою закономірність, наукові висновки із актуальних досліджень. Найбільш поширеною формою наукової аргументації в сучасній журналістиці є інтерв’ю з ученими, діалоги і монологи науковців перед камерою і мікрофоном.

На жаль, аналітичний рівень сучасної журналістики досить низький. Особливо це відчувається тоді, коли мова заходить про передбачення майбутнього, про публіцистичне прогнозування. А саме це – одна із сильних сторін української класичної публіцистики і літератури. Досить назвати імена таких пророків народу, як Тарас Шевченко, Іван Франко. Михайло Грушевський, а з наших сучасників – Василя Стуса.

Вдалі пошуки в цій галузі маємо. Особлива заслуга у розвитку наукової, прогностичної публіцистики із широким і вмілим застосуванням наукової аргументації належить своєрідному журналові “Універсум”, який зумів згуртувати кращі інтелектуальні сили України, вміло використовуючи успіхи світової науки.

У зв’язку із будівництвом, далеко непростим і суперечливим, демократичної, правової держави важливе значення має юридична аргументація. Юридичний аргумент будується на інших засадах, ніж фактологічний та науковий. В його основі зіставлення тези не з 1 реальним життям чи науковими істинами, а із законом, діючими правовими нормами. В них теж сконденсована у відповідний спосіб реальність, але це далеко не просте, дзеркальне відтворення людського буття, а складніше, порівнюючи з наукою. Правова аргументація особливо відповідальна, бо має справу з узаконеними нормами державного, групового, управлінського, політичного, родинного, адміністративного, економічного, пов’язаного з різними формами власності, життя.

Право і ЗМІ – багатоаспектна і багатогранна проблема. Насамперед йдеться про правове становище журналістики у суспільстві, про правовий статус журналіста і його юридичну відповідальність. Журналістика давно стала трибуною суперечок з питань становлення правової держави та вдосконалення демократії. У цьому випадку нас цікавить лиш один аспект цього складного питання, безпосередньо пов’язаний із процесом написання самого твору, про компетентність і культуру журналіста з юридичної точки зору.

Пишучи про політику, економіку, стосунки між людьми й особливо про права та обов’язки громадянина, про злочини і покарання, журналіст, не будучи фахівцем з питань права, не може обминути часто складних правових колізій, у яких важко розібратись навіть дипломованим у цій галузі спеціалістам. Як в інших питаннях, журналіст має мати певний багаж знань, бути особливо обережним у власних судженнях, коли заходить мова про людські долі розуміти можливості й межі втручання у діяльність правоохоронних органів тощо. Юристи часто, іноді небезпідставно, напікають на правову некомпетентність журналістів. Але без певно, гласності і контролю з боку громади не може обійтись . третя влада, яка, до речі, як і так звана четверта влада, працює під тиском перших двох і відповідного криміналісту. Мас-медіа не раз ставали на захист цієї гілки влади.

Різновиди правових аргументів, як нам здається, залежать від тих законів на які посилається автор. З прийняттям Конституції, в обговоренні проектів якої ЗМІ брали найактивнішу участь, одним із різновидів аргументів є посилання на Основний закон. Сюди слід віднести не лише спеціальні виступи, присвячені самій Конституції України її роз’ясненню і популяризації, які друкувались і друкуються в пресі чи передаються у тележурналах, зокрема, “Право”, але й загальні публіцистичні твори, які основуються на и положеннях.

Другий різновид правового аргументу ґрунтується на численних законах присвячених різним сторонам життєдіяльності держави Сюди відносяться понад десяток законів, які регулюють діяльність самих ЗМІ. Але чи не найчастіше журналістам доводиться звертатись до відповідних кодексів, які передбачають міру покарання за ті чи інші порушення закону – це третій різновид правового аргументу Нарешті, окремим різновидом юридичної аргументації можна вважати такі докази, основою яких є норми міжнародного права які розглядаються відповідно до національного права. Здебільшого вони наявні у виступах на міжнародні теми.

Аргументація в журналістиці – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.