Архетипний ключ до трилогії Д.С. Мережковського

«Христос та Антихрист»

Мережковський достатньо глибоко зображує синтез людського мислення у зламні часи історії. Коли старе руйнується, а нове набирає сили, створюючи протистояння між собою, – відбувається порушення рівноваги, і це в першу чергу стосується людської свідомості.

В «Юліані Відступнику» та «Леонардо да Вінчі» зображено саме такі моменти історії. У свідомості героїв відбувається боротьба між різними типами сприйняття дійсності: це язичницьке (еліністичне) мислення з домішками арабського магізму, герметизму та алхімії; це християнська свідомість і, нарешті, третій тип – це свідомість, яка синтезувала у собі два перших типи в єдиний нероздільний континіум.

Прохідним мотивом і символом того мислення, яке було притаманне епосі, зображеній Мережковським у кожній частині трилогії, є Біла Дияволиця, статуя Венери – архетип Вічної Богині, Вічної Жіночності Вол. Соловйова, Софії гностиків, Великої Матері. У психології К.Г. Юнга – це архетип Аніми, Кори.

Для Леонардо да Вінчі цей архетип втілився в образі Мони Лізи Джиоконди. Вона – його жінка-Аніма, Софія, Грааль чоловіка. У книзі Теодора Парницького «Тільки Беатріче» є такі слова: «Грааль – джерело могутності та відваги, а Грааль над Граалем – моя жіночність»[2, с.290]. Ось вона – загадка, таїна, містерія. Уся література світу.

Для імператора Юліана таким Граалем є Арсиноя. Арсиноя-Аніма є духовним аспектом Юліана. Вона нагадує багатьох інших героїнь, які втілюють архетип Аніми, Кори, Софії. Потяг Арсиної, як і мони Касандри у «Воскреслих богах», до синтезу релігій та знань, до нової, власної філософії є головним аспектом даного архетипу. Як до мони Касандри, так і до Арсиної в тій чи іншій мірі може відноситися «ельфічна мудрість» Юнга.

У К.Г. Юнга ми зустрічаємо слова, які пояснюють даний архетип вищої жіночої сутності: «Аніма – біполярна постать, і тому вона може з’являтися то як доброзичлива фея, то як відьма; то як свята, то як повія. Поряд з цією амбівалентністю Аніма маг «окультні» відносини з «таємницями», взагалі з «чорною журбою» [3,с.221].

Отже, ми легко бачимо, що якщо Арсиноя – це «доброзичлива фея», то мона Касандра – «відьма». Ця, друга, тяжіє не до сонячної філософії гречанки, а до темних аспектів буття. Саме вона з мудрістю Смарагдової Скрижалі Тота – це ключ не тільки до алхімії, але й до психології Ренесанса з його окультизмом.

Відчутно інший аспект Аніми-Кори являє собою муза, «двійник» Леонардо – Мона Ліза Джоконда. Вона представляє немовби божественний гермафродит з Леонардо да Вінчі. «Вона – soror відносно filia mystica ієрофанта чи «філософа», так само вона паралель з тими міфічними сигізіями, з якими ми зустрічаємося в образах Сімона Мага та Єлени, Зосіми та Теосебеї, Комаріуса та Клеопатри і т.д.»[3, с.224]. Джоконда – вічна жіноча сутність, ідеальна Аніма, «Душа» Леонардо. Духовна сигізія, божественний шлюб цих двох – це ключ до їх таємниці.

Леонардо женеться за моною Лізою, Джованні – учень да Вінчі кидається за Білою Дияволицею – у смертельну пастку зміїної мудрості відьми Касандри, як Фауст мчиться усе життя за привидом Єлени – своєї Аніми – Софії:

«Дарю тебе всё напряженье воли,
Всё чем владею я и чем горю,
И чту твой образ, и боготворю,
Всю жизнь, и страсть, и бред, и меру боли»
[1,с.257]

Саме цей архетип відіграв фатальну роль у долях героїн Мережковського,    будучи    невід’ємною    частиною    людської підсвідомості. Саме архетип Аніми найважливіший у трилогії Д.С. Мережковського «Христос та Антихрист».

Наталія Гулковська
Науковий керівник – проф. Нямцу А.С.

Використана література:
1. Гете И.-Ф. Фауст.- М.: Худ. литература, 1978. – 510 с.
2. Сапковский Анджей. Дорога без возврата: Повести, рассказы, эссе. ML: ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. – 448 с.
3. Юнг К.Г. Психологический аспект фигуры Коры.// Юнг К.Г. Бог и бессознательное. – М.: Олимп, ООО «Изд-во АСТ-ЛТД», 1998. – 480с