Архілох: біографічна довідка

Вересень 14th, 20139:44 am

0


Архілох: біографічна довідка

Архілох — уособлення «нової людини» в Греції. Поет наро­дився на одному з егейських островів — Паросі, що знаходив­ся на перехресті шляхів до Азії та Північного Причорномор’я. Майбутній автор ямбів був сином аристократа й рабині, за що його зневажатимуть знатні люди. На все життя поет затамує в серці образу на ставлення до людини не через її таланти, а через походження.

Архілох ставить під сумнів чесноти широкого кола аристо­кратії. Закохавшись у красуню Необулу, він наважується про­сити її руки у поважного паросця Лікамба. Спочатку почуття взаємні, що окрилює серце Архілоха — і народжуються найніжніші рядки. Та згодом Лікамб, довідавшись про похо­дження Архілоха, відмовляє йому. Необула теж відвертається від нерівного собі. Запальний Архілох не терпить такої наруги. Він вибухає цілою низкою дошкульних ямбів, у яких висміює пихатого Лікамба та його зарозумілу дочку. Вірші були та­кими образливими та дотепними, що одразу набули великої популярності на острові. Слово поета, за легендою, мало таку велику силу, що Необула наклала на себе руки від сорому.

Та помста — як вогонь, горить яскраво, але недовго, лишаючи по собі попіл. Архілох відчуває в собі незнану досі порожнечу. Він вирушає в мандри, щоб новими враженнями затамувати біль серця. Внутрішній голос стає єдиним супутником поета. Енергійна, авантюрна натура Архілоха знаходить роз- Раду у війнах. Він стає воїном-найманцем, що не задумується пРо майбутнє, шибайголовою, що зі сміхом зустрічає негаразди.

Архілоха поети зверталися до богів, пращурів, співгрома­дян, але жоден не наважувався поговорити із собою. Архілох воїн, що покладає надію на себе та власну мужність. Поет

сміливо дивиться в очі небезпекам, закликає свій дух завжди бути діяльним, ніколи не впадати у відчай.

Особливості поезії Архілоха. Поет-лірик висміює аристо. кратичні риси, втілювані епосом. Ось як Архілох описує свою втечу з поля битви заради порятунку життя. Найманець, віц чудово розуміє іншу істину, відмінну від поглядів Тіртея: на чужій війні небагато речей, за які варто померти. Тож, сміючи­ся з епічних доблестей, він кидає свій «бездоганний» (епітет, часто використовуваний Гомером для опису речей, що нале­жать епічним героям) щит і рятує власне життя. Ще й додає, що не соромиться свого вчинку, адже купить собі нового щита, ще кращого.

У поезіях про кохання визначається ще одна риса Архілоха — його щирість, відвертість. Поет не боїться показати себе слабким, бо слабкість — це природна риса людини, а визнання своєї слаб­кості та боротьба з нею стають вже високою людською чеснотою. Поет описує страждання після розриву з Необулою, не соромить­ся своїх сліз. Своєю пристрастю він пробуджує творчість люди­ни, що змогла зрозуміти, який дар людській душі може принести кохання.

У своїх найманських мандрах Архілох досягає берегів аж західного узбережжя Італії, яке недавно відкрили для себе греки. У глибині душі поет лишається чуйною людиною, яка любить свою родину, свій Парос. Згодом Архілох повертається додому. Він помудрішав за роки мандрів, хоче приносити користь громаді міста. Життєвий шлях Архілоха завер­шується в битві з мешканцями острова-суперника.