«Асканія-Нова» – Частина 3

Вересень 5th, 20127:21 am

0


«Асканія-Нова» – Частина 3

«Асканія-Нова» – Частина 1
«Асканія-Нова» – Частина 2

На тлі безкрайнього рівного степу темно-зеленою плямою виділяється асканійський парк площею близько 200 га. Він посаджений за суворо продуманим планом. Окремі масиви дерев перемежаються полянами і групами кущів — це додає парку значної різноманітності та краси. Тут росте близько 150 видів і садових форм дерев і чагарників. Переважають ясен, біла акація, в’яз, багато дуба, туї, жимолості та бузку. Над каналами і ставками схиляються плакучі верби. У парку прокладено тінисті стежини й доріжки, які, або в’ються серед чагарників, або виходять на поляни.

Парки і штучні водоймища дуже збагатили пташине населення «Асканії-Нова». Як тільки насадження парків досягли 15-20-річного віку, а ставки і болота покрилися прибережною і водяною рослинністю, вони почали заселятися птахами із заплави пониззя Дніпра і західного узбережжя Сивашу. Зараз в парках кублиться близько 40 видів, а на водоймищах — близько 30 видів птахів, які ніколи раніше не жили в «Асканії-Нова». Багато птахів стали затримуватися тут під час перельотів або знайшли місця, придатні для зимівлі. У парку кубляться шпаки, граки, зеленушки, сорокопуди чорнолобі, щиглі, садові славки. Постійно мешкають кібці, боривітри, галки, горлінки, зозулі, іволги, солов’ї, синиці, малинівки, кропив’яники, зяблики, омелюхи, дрозди-омелюхи та різні дятли. На ставках, каналах і болотах кублиться безліч криженів, а також огарі, пеганки, лиски, чайки, очеретяні луні, дроздоподібні очеретянки, трясогузки. Періодично тут кубляться навіть такі птахи, як лебідь-кликун, сірий гусак, шилохвість, чирки, білоокий норець, поганки, річкові крячки. Багато водоплавних птахів зупиняється в Асканії на прольоті. На ставках кубляться лебеді-кликуни, лебеді-шипуни, сірі, гірські, білолобі гусаки, канадські казарки, гуменники, огарі, качки-мандаринки. В деякі роки виводять пташенят австралійський чорний лебідь, арктичний білий гусак, єгипетський гусак та інші незвичайні для цих широт жителі. Затримуються в парку біля водоймищ величезні-орлани-білохвости і красні соколи-сапсани, увагу яких привернула безліч птахів.

За роки свого існування «Асканія-Нова» накопичила цінний досвід з утримання, акліматизації, наявності можливостей з віддаленої гібридизації та розведення рідкісних видів тварин. На момент заснування заповідника в українських степах вже не було таких стародавніх мешканців, як сайгаки, байбаки, дикі коні-тарпани (останній в світі тарпан був убитий в 1879 р.). Сайгаків намагалися розвести в асканійському степу, але безуспішно: дуже малою виявилася ділянка степу для цих диких копитних, які здійснюють великі міграції.

Ще складніше виявилося відновити дикого коня. Мандрівник Н. М. Пржевальський наприкінці XIX ст. вивів у Центральній Азії раніше невідомий вид дикого коня, який отримав його ім’я. Цей кінь був близький до тарпана і відрізнявся від нього лише піщаним забарвленням (тарпани були сірими), крупнішим складом та деякими деталями будови зубів. Коня Пржевальського — вже тоді єдиного дикого коня на всій земній кулі, Фальц-Фейн вирішив розвести в «Асканії-Нова». Це було не так легко, проте справа увінчалася успіхом: «Асканія-Нова» перша в світі почала розводити коней Пржевальського. Під час Другої світової війни частину коней було перевезено до Німеччини, інші загинули. Після війни поголів’я коней Пржевальського ледь вдалося відновити.

У 1894 р. Фальц-Фейн завіз в «Асканію-Нова» благородних оленів, а в 1902 р. — зубрів. Дещо раніше сюди привезли американських бізонів. Гібридизація бізонів із зубрами, розпочата в 1908 р., дала цікаві результати. В кінці XIX — початку XX ст. Фальц-Фейн завіз в «Асканію-Нова» різних антилоп — африканську куду, канну, бейзу, гну, індійську гарну, антилопу нільгау, американську вилорогу антилопу, а також інших диких копитних, зокрема африканського гривастого барана, оленя аксиса, європейського муфлона та інших. З 70 видів диких копитних, яких було завезено за всю історію акліматизаційного парку, понад 40 видів розмножувалися в «Асканії-Нова». Не меншу увагу приділяли також птахам. Ще в 1888 р. Фальц-Фейн завіз в парк американських страусів нанду, в 1892 р.— африканських, а в 1895 р.— австралійських Ему. Від всіх страусів незабаром були виведені пташенята.

Краще за інших розмножувалися африканська антилопа канна, антилопи гну і нільгау, зебри. Тут можна побачити на волі зебру Гранту, зебру Греві та гірських зебр, які стали рідкісними на їх батьківщині — в Африці. Нині в «Асканії-Нова» міститься близько 800 диких копитних тварин 60-ти видів та гібридних форм. Особливо багато є антилоп (гну, канна, нільгау, куду, бейза, пігагра, сітатунг, імпала та інші.), є також африканські буйволи, туркменські кулани, зебри, бізони, коні Пржевальського, гривасті барани, європейські муфлони, гірські і гвинторогі козли, архари та інші. З квітня по листопад майже всі копитні пасуться в степу.

«Асканія-Нова» стала гарною школою для багатьох поколінь біологів найрізноманітніших напрямів; вона і зараз служить місцем для проходження практики студентів та аспірантів. Десятки тисяч туристів щорічно забирають з собою захоплені спогади про цей дивовижний куточок заповідної природи.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.