Австрійський соціолог Бергер Пітер Людвіг – Частина 2

Березень 18th, 20126:56 am

0


Австрійський соціолог Бергер Пітер Людвіг – Частина 2

Австрійський соціолог Бергер Пітер Людвіг – Частина 1

Відбувається „індивідуалізація” і „приватизація” релігії, коли людина відкриває її в своєї власної свідомості і вона стає справою індивідуального вибору й переваги, але при цьому втрачає своє значення як всеосяжного символічного універсуму. Праця „Чутки про ангелів” (1969) була, за власним висловом П.Бергсра, спробою подолання кризи „секуляризму” із середини і відродження віри в нашому безрелігійному світі, де про надприродне залишилися лише чутки. На його думку, цс завдання має виконати соціологія. Аналізуючи різні традиції, сприймаючи „сигнали трансценденції” (ті феномени, які, будучи проявом „надприродної” реальності, можна виявити в нашому повсякденному житті), простежуючи їх джерела, вона дозволить людині зробити власний вибір, бо віра, яка йде з нашого життя, необхідна сучасній людині так само, як і багато років тому.

Соціолог приходить до висновку, що, з одного боку, традиційні релігії переживають кризу, а з іншого – виникає такий феномен, як „нова релігійність”, яка проявляється або взагалі поза церквою, або у формі, дуже далекій від церковної традиції. При цьому становище людини, яке П.Бергер називає „переходом від долі до вибору”, виявляється амбівалентним, тому що звільнення від тягаря традиції несе тривогу і страх перед невизначеністю сучасного і майбутнього. Тому процеси модернізації, підкреслює соціолог, неминуче супроводжуються контрмодернізацією і людина, не встигнувши звільнитися від релігійних уз, знову до них прагне.

У праці „Далека слава” (1992) він знову повторює, що сучасність – це „час безвір’я”, „золоті часи” релігії залишилися в минулому. Однак, мирські цінності й ті нехитрі ірраціональні ідеї, які нині мають побутують у нашому     світському     плюралістичному     суспільстві, викликають чимраз більше незадоволення в багатьох людей, стурбованих станом моралі, релігії й інших традиційних цінностей. Тому „потреба вірити” сьогодні набагато сильніша і глибша, ніж це було раніше.

У той самий час політичні погляди П.Бергера еволюціонували в протилежному напрямі, тобто „вправо”. Після відвідин Мехіко в 1969 році він звертається до проблем країн „третього світу”. Різні аспекти модернізації, соціальних змін та розвитку цих країн розглядаються соціологом у працях „Піраміди жертв”, „Бездомна свідомість”, „Обличчям до сучасності”, „Капіталістична революція”, „У пошуках Східно-азіатської моделі розвитку”.

У 1987 р. під його керівництвом вийшла книга „Сучасний капіталізм” як продовження „Капіталістичної революції””, присвяченої проблемам розвитку в контексті теорії капіталізму, що розроблялася Бергером. Основні положення цієї теорії відтворюють аргументацію на користь приватної власності, ринку й конкуренції, яка майже не змінювалася з часів А. Сміта. Капіталізм кращий, перш за все тому, що сприяє зростанню матеріального добробуту дедалі більшої кількості людей. У початковий період становлення капіталізму майнова нерівність зростала, але це було пов’язано не стільки з формами соціально-економічної організації суспільства, скільки з низкою демографічних та технологічних факторів. Уже до кінця XIX ст. розвиток капіталізму в Західній Європі повністю розходився з прогнозами К. Маркса, в тому числі з приводу „абсолютного” і „відносного” зубожіння. Сьогодні, вважає П.Бергер, ми є свідками „капіталістичної революції”” у країнах, що розвиваються. Тут, як і раніше в Європі, зникають традиційні форми соціальної стратифікації (станової, цехової і т.д.), виникає майнова нерівність. Це веде до зростання соціальної мобільності, появи нових страт. На відміну від усіх попередніх суспільств, сучасний індустріальний капіталізм ставить на перше місце особисту ініціативу, професійні навички, вміння і т.д. Тому найважливішим фактором соціальної мобільності стає освіта. Вона стала справжнім рушієм суспільства, оскільки університети є джерелом розробки нових технологій і підготовки фахівців. Однак саме ця підсистема вступає сьогодні в протиріччя з ринковою економікою.

У сучасних західних суспільствах, за Бергером, наявний конфлікт між двома класами, „старим середнім класом”, зайнятим у виробництві і розподілі матеріальних благ і послуг, і „новим середнім класом”, зайнятим у виробництві та розподілі символічного знання. Саме цей „новий клас знання” і є сьогодні головним антагоністом капіталізму. Цей клас представлений не тільки університетськими професорами, викладачами, вченими, але й величезною масою тих, хто отримує зарплату від держави і вкрай зацікавлений у перерозподілі бюджету, у передачі державі все нових і нових функцій.

Більшість останніх проектів П.Бергера в ISEC (Institute for the Study of Economic Culture) пов’язані з дослідженнями взаємозв’язку культури, в тому числі й релігії, та економіки в різних країнах. Книга „Бізнес і демократія” (1998), написана у співавторстві з А.Бернштейном, – результат дворічної роботи, присвяченої вивченню ролі бізнесу в процесі економічного розвитку різних країн (Бразилії, Мексики, Іспанії, Індонезії, Філіппін, Нігерії, СІЛА, Південної Африки), становленні та трансформації демократичних інститутів.

Основні праці:
„Запрошення до соціології” (1963); „Соціальне конструювання реальності” (1966); „Шум урочистих асамблей” (1961); „Двозначне бачення” (1961); „Священна завіса” (1967); „Чутки про ангелів” (1969); ,Далека слава” (1992); „Бізнес і демократія” (1998); „Піраміди жертв” (1975); „Бездомна свідомість” (1973); „Обличчям до сучасності” (1977); „Капіталістична революція” (1986); „У пошуках Східно-азіатської моделі розвитку” (1988).