Авторитарна політична система

Травень 31st, 20137:41 am

0


Авторитарна політична система

Авторитаризм характеризується необмеженою владою однієї людини (диктатора, монарха) або групи людей (військова хунта, політична партія, олігархія тощо.), що забороняє і придушує всяку діяльність, що загрожує її позиціям. Будучи безжалісною до своїх супротивників, авторитарна система досить нейтрально відноситься до діяльності, що не загрожує її правлінню. Держава, як правило, не втручається в приватне життя людини. Поняття авторитаризму неоднозначно: воно охоплює безліч різних режимів, наприклад, військові диктатури, що характерні для Іспанії при Франко і Чилі при Піночеті, правління Ф. Кастро на Кубі або наявність влади монархів.

На відмінну від авторитаризму тоталітарна політична система (тоталітаризм) прагне до контролю над сферами громадського життя, втручається в приватне життя людини. Авторитаризм вимагає слухняності, тоталітаризм – поклоніння.

Тоталітаризм (від лат. totalis – повний, цілий, весь) означає повне підпорядкування окремих елементів загальному , людського загальносуспільному або державному, повне керування з боку політичної сили всіма сферами життєдіяльності суспільства. Тоталітарні ідеї правління можна знайти в античній філософії (Геракліт, Платон), у середні століття і Новий час (Т. Мор, Кампанелла, Ж.-Ж. Руссо), у новітній історії (К. Маркс, Ф. Ніцше, В. Ленін).

Тоталітаризм означає підпорядкування держави політичній партії, релігійній організації з метою всебічного контролю зі сторони держави за поведінкою людей в суспільстві, формування визначеного типу особистості з єдиним світоглядом і керування суспільством на основі єдиної системи цінностей.

Особливістю тоталітаризму є здійснення влади від імені «народу», в ім’я його процвітання. Пропонується особливий тип відносин – державна влада забезпечує громадянинові певний набір соціальних благ і гарантій, вимагаючи замість не просто підпорядкування, а програмованої віри у конкретні світоглядні цінності. Звичайно виділяють три типи тоталітаризму – релігійний, політичний і інформаційно-фінансовий. В Європі тоталітарний стиль контролю був властивий релігійним громадам, де самі парафіяни ретельно стежили за напрямом думок і поводженням один одного, а інквізиція була караючим органом церкви.

До найбільше характерних рис сучасного тоталітаризму відносяться:

1) ідеологізація суспільної свідомості за допомогою ЗМІ, інститутів культури й освіти, усеохоплюючої системи партійного контролю;

2) створення загальних стереотипів поводження і маніпулювання масовою свідомістю, обов’язкове створення обліку ворога;

3) повне викорінювання громадянського суспільства і будь-яких форм опозиції;

4) панування апарата примуса і масовий терор;

5) формування номенклатурного пануючого класу;

6) створення культу вождів.

В ХХІ столітті політичний тоталітаризм трансформується в новий різновид – інформаційно-фінансовий. Могутня система ЗМІ й електронного нагляду цілком можуть виправдати облік Б. Муссоліні, що виправдовує вираз, – чим складніше стає цивілізація, тим більше обмежується свобода особистості. Ілюзорна демократична система може швидко перетворитися в поліцейську державу. Особливість інформаційно-фінансового впливу полягає не тільки в маніпуляції суспільною думкою за допомогою ЗМІ, але насамперед сферою непрямого електронного нагляду за повсякденним поводженням громадян. Політичну ідеологію, засновану на переконаннях, теоретичних посилках, вірі заміняють стандартні набори матеріальних цінностей і духовних благ у залежності від соціального статусу особистості або соціальної групи. Наприклад, людина в різні періоди життя орієнтується на визначені моделі поводження, намагаючись виглядати «своїм» у конкретній групі. Такий тип відносин одержав назву «програмованого поводження». Елементи подібного впливу є буквально у всіх індустріально розвинених соціальних системах, незалежно від типу політичного режиму.

Основними різновидами тоталітаризму вважаються політичні системи, засновані на ідеологіях фашизму і комунізму. У них чимало загального: домінуюча роль однієї політичної партії, ідеологічна монополія, поліцейський характер держави, екстраординарна роль каральних органів, масові репресії проти не тільки політичних супротивників, але і цілих соціальних груп (геноцид євреїв і циган при фашизмі, виселення ряду народів і репресії проти заможних селян у СРСР при Сталіні). Але є й істотні відмінності фашистського і комуністичного варіантів тоталітарної системи. Про ідеологічне розходження мова йшла в попередній лекції. Інше важливе розходження зв’язане з протилежністю економічних систем фашизму і комунізму. Фашистська політична система ґрунтувалася на економічному базисі капіталізму, зберігався інститут приватної власності. Комуністичний варіант тоталітаризму ґрунтувався на усуспільненні засобів виробництва, руйнуванні інституту приватної власності. Класичні приклади тоталітарних політичних систем – фашистські Німеччина й Італія, сталінський Радянський Союз, маоістський Китай, сучасна Північна Корея (КНДР).

Перевагою тоталітарних рис характеризується політична система Ісламської Республіки Іран в роки правління Хомейні. Проявом тоталітаризму в Ірані було підпорядкування суспільного й особистого життя ідеології ісламського фундаменталізму.

І суспільство, і його політична система знаходяться в процесі постійного розвитку. Головна проблема при цьому полягає в тім, як зберегти стабільність політичної системи і самого суспільства.