Балет Большого Театру

Листопад 14th, 201111:20 am

0


Балет Большого Театру

Росія по праву вважається батьківщиною класичного балету. Балерини підкорюють публіку емоційною виразністю і співучої м’якістю рухів, а танцівники – мужньою енергією танцю. Велика балерина Галина Уланова справедливо зауважила: «Весь світ захоплюється високою одухотвореністю нашого балету”.

Перший професійний балет з’явився в Москві 28 березня 1776 р., коли на базі акторської трупи князя Урусова та англійської антрепренера Майкла Меддокса в московському Оперному будинку був створений стаціонарний музичний театр. З тих пір Великий балет з покоління в покоління зберігає своє самобутнє творче обличчя і репертуарні традиції.

З перших же кроків московський балет помітно відрізнявся від петербурзького. Якщо в столиці панував стиль французького придворного театру, то в Москві пустили міцне коріння італійські комедійно-ярмаркові традиції. Тут було більше народних танців, з успіхом ставилися комічні балети, в яких драматургічна дія часто відтісняли танець на другий план. Виступала в Москві до 1762 р. трупа італійця Джованні Батіста Локкателлі і прищепила елементи народної комедії дель арте, близькі за духом російським міським танцям.

Слідами Локкателлі з Петербурга в Москву прибув Іван Вальберх (справж. ім’я Іван Лесогоров), але пропрацював він тут недовго (1806-1807), не витримавши труднощів, пережитих театром після пожежі 1805.

Романтичний балет у Москві

На початку XIX століття значний вплив на творче обличчя московського балету надав балетмейстер і педагог Адам Павлович Глушковський. Його спектаклі (у тому числі «Руслан і Людмила» на музику Фрідріха Шольца) рясніли народними танцювальними сценами. Величезним успіхом користувалися сентиментальні й патріотичні постановки, попит на які різко зріс в епоху наполеонівських воєн.

Приблизно в ті ж роки у Великому театрі працювала відома французька балерина, хореограф і педагог Феліс Гюллен-Сор, вперше перенесла на російську сцену елементи романтичного балету. Прем’єра поставленого під її опікою балету Філіпа Тальоні «Сильфіда» (1837) отримала захоплений прийом публіки. Заголовну партію в ньому виконала юна вихованка московської балетної школи Катерина Санковская, і її трактування ролі стала зразком для балерин пізніших поколінь. У 1845 р. вона станцювала заголовну партію в балеті Адольфа-Шарля Адана «Жизель”.

У другій половині п’ятдесятих років XIX століття епоха романтичного балету почала хилитися до заходу. У 1861 р. директором московської трупи став італійський танцівник, хореограф і педагог Карло Блазіс, який раніше очолював міланську балетну школу, автор наукових трактатів з балетної техніки. При ньому найчастіше ставилися балети Артюра Сен-Леона (в т. ч. «Коник-Горбоконик» на музику Цезаря Пуні, 1866), перенесені з санкт-петербурзької сцени, де головним балетмейстером був Маріус Петіпа. У 1869 р. сам Петіпа поставив в Москві балет Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот», що став справжнім апофеозом характерного танцю.

Мої друзі захоплюються балетом, тому бажають переїхати до Москви (зараз вони розглядають пропозицію купить квартиру в бутово парк). Сучасна будівля Великого театру в Москві було зведено в 1825 р. на місці згорілого театру, а в 1856 р. відбудовано після другої пожежі, тому вони не можуть встояти перед її красою.