Буковинська україномовна періодика доби Австро-Угорщини 1871 – 1915 („австрійського” періоду)

Грудень 17th, 20102:02 pm

0


Буковинська україномовна періодика доби Австро-Угорщини 1871 – 1915 („австрійського” періоду)

Історія буковинської преси дуже тісно пов’язана із суспільно-політичними процесами, які відбувалися в Австро-Угорській імперії, до якої належала Буковина з 1774 до 1918 року. Розвиток української преси безпосередньо пов’язаний із загальним національним рухом на території краю. Однак, як зазначають історики, організований національний рух на Буковині почався з певним запізненням (загалом піднесення українського національного руху розпочалося ще у 50-60 рр. ХІХ ст..) і певний час проходив досить повільно та інертно. Початком активізації українського національно-політичного руху на Буковині можна вважати створення 1869 року першого товариства „Руська бесіда” і вже через рік – повноцінної політичної організації „Руська рада”. Однак активній діяльності цих товариств стало на заваді внутрішнє організаційне протистояння, оскільки певна частина членів пропагували ідеї так званого „москвофільства”: спільної культури, спільної батьківщини, спільної держави, спільної віри і спільної мови трьох народів – українців, білорусів і росіян. Таким чином на Буковині пропагувалися засадничі принципи Російської імперії. Певною мірою політика Австро-Угорщини сприяла розвиткові українського національного руху, тобто не надто переслідувала, однак це не було достатнім для повноцінного культурно-політичного життя українців краю. Проте представники української інтелігенції розуміли необхідність створення сприятливих умов для освіти українців краю, оскільки однією з причин інертності названих була саме глибока неосвіченість. Власне, якщо ситуативно вважати церковнослов’янську за тогочасну літературну мову, то перше періодичне україномовне видання на Буковині було урядовим. Мається на увазі „Вістник законів і розпоряджень для воєводства Буковини”, що виходив з 1850 по 1914 рік (за час видання назва кілька разів змінювалася). Цей журнал видавався спеціально для публікацій цісарських законів, маніфестів, законопроектів, урядових розпоряджень, а також указів і положень крайового керівництва та багато інших правничо-організаційних матеріалів, які стосувалися усіх галузей суспільно-політичного життя Буковини.

Перше українське видання на Буковині журнал „Буковинская Зоря” побачило світ 2 лютого 1870 року. Це був розважально-пізнавальний часопис, на сторінках якого публікувалися матеріали з української історії, а також статті економіко-господарського характеру, поетичні та гумористичні твори. Крім того, вміщувалися нариси морально-дидактичного плану. Видання виходило „язичієм” і активно пропагувало москвофільські ідеї, а тому, не маючи підтримки серед населення, у червні 1870 року припинило своє існування.

Традиції „Буковинської зорі” продовжив часопис „Зазуля”, який почав виходити того ж 1870 року, але невдовзі і він перестав видаватися. Після цього тривала певна перерва (5 років).

У січні 1876 року вийшов друком гумористичний часопис „Лопата”, що був двомісячником. Журнал був присвячений гумору, однак на його сторінках висвітлювалися також і суспільно-політичні, соціально-національні та культурні проблеми українців краю. Перманентна проблема буковинської періодики того часу – використання „язичія” зі значною кількістю полонізмів і германізмів спричинилася до того, що у тому ж 1876 році журнал було закрито.

Наступним буковинським українським часописом, що побачив світ, був журнал „Пріятель народа” (1878), який передбачався більше як посібник селянам. Планувалося, що видання матиме місячну періодичність. Однак через певні обставини вийшло тільки одне, перше число часопису.

Естафету продовжив двотижневий журнал для селян „Сельскій Господарь” (1878 – 1879), що з’явився через два роки. Видання було присвячене виключно сільськогосподарській проблематиці і суспільно-політичні теми на його сторінках висвітлювалися нечасто. Як і в попередніх виданнях мовою „С. Г.” було „язичіє”, що і позначилося на житті часопису. Він проіснував всього рік.

У 1879 році на Буковині починає виходити новий журнал „Родимый Листокъ”, що вперше в краї був анонсований як „письмо літературно-наукове”. Це видання мало двотижневу періодичність і проіснувало аж до 1882 року. Часопис на той час на Буковині був єдиним українським літературно-науковим виданням, в якому відомі буковинські і галицькі науковці, літератори і громадські діячі намагалися дати оцінку українській науці (маються на увазі наукові досягнення і відкриття, які були здійснені етнічними українцями), літературі і культурі загалом. На сторінках видання публікувалися статті, в яких розглядалися проблеми літературного, філософського, історичного, фольклорно-етнографічного характеру. Журнал відіграв помітну роль у піднесенні національного відродження на Буковині, хоча і кількість передплатників була невисокою, здебільшого передплачували на території Галичини. На Буковині, за свідченням А.Жуковського, журнал „…мав […] всього п’ять передплатників”.

Своєрідною віхою у розвитку української преси на Буковині є суспільно-політична і літературна газета „Буковина” (1885 – 1910), яка за 25 років своєї діяльності набула значної популярності. Видання побачило світ завдяки активній роботі українських громадських товариств, а також групи української інтелігенції краю. Газета була суспільно-політичним виданням, на сторінках якого відстоювалися українські національні інтереси, а також підносилася ідея українства. Також цей часопис відіграв значну роль у розвитку та популяризації української літератури та літературно-критичної думки. У певні періоди своєї діяльності газета фактично була і суспільно-політичною, і літературно-критичною, що позитивно позначилося на суспільно-політичні та національно-культурній активності буковинців. Крім того, у 1887 та 1888 роках вийшли окремими виданнями літературні додатки до газети „Зерна”, де були вміщені твори Т.Шевченка, В.Самійленка, О.Кониського, І.Франка та ін. З 1895 року, за ініціативи О.Маковея, виходив літературний додаток до „Буковини” під назвою „Неділя”, який з 1898 року мав назву „Руска Рада” (1895 – 1909), що в різні роки виходив з різною періодичністю.

Українське педагогічне товариство „Руска Школа” ініціювало видання часопису, який був би повністю присвячений проблемам шкільництва і освіти. Таким чином у 1888 році виходить перше число суспільно-педагогічного журналу „Руска Школа”. Планувалося, що цей часопис буде квартальним. Однак, через повну відсутність будь-якої підтримки, наступне, воно ж останнє, число журналу побачило світ аж 1891 року.

Традицію часописів для селян було продовжено виданням газети „Добрі Ради”, що виходила з 1888 по 1914 рік. На сторінках часопису вміщувалася інформації сільськогосподарського характеру, поради господиням, а також була розважальна сторінка. Разом з тим, часопис не піднімав актуальних національно-політичних проблем, унаслідок чого не мав широкої читацької аудиторії.

На початку 90-х років у Чернівцях, за сприяння російського консула, починає виходити суспільно-політично-релігійна газета „Православная Буковина”, що проіснувала 13 років. Цей часопис виник як альтернатива до „народовської” „Буковини” і всіма можливими засобами проповідував „москвофільські” ідеї. Зрозуміло, що видання мало успіх у частини населення краю. Крім того, розвиткові газети сприяла і активна позиція російського консула. На відміну від інших „москвофільських” видань, ця газета виходила українською мовою з певними вкрапленнями церковнослов’янської та російської мов. Видання було присвячене національно-політичним, суспільно-громадським, освітньо-виховним та релігійним питанням. Крім того, багато публікацій були присвячені політико-ідеологічній боротьбі проти народовців, проти діяльності „українофілів”.

Буковинська україномовна періодика доби Австро-Угорщини („австрійського” періоду) – Частина 2
Буковинська україномовна періодика доби Австро-Угорщини („австрійського” періоду) – Частина 3