Д. Дефо – Робінзон Крузо – історія створення, проблематика

Січень 9th, 20102:18 pm

1


Д. Дефо – Робінзон Крузо – історія створення, проблематика

В історію світової літератури Д. Дефо увійшов як романіст, і перш за все як творець знаменитого “Робінзона Крузо”.

Д. Дефо було п’ятдесят дев’ять років, коли з’явилася перша частина роману про Робінзона Крузо. Його повна назва — “Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, морехода з Норка, який прожив двадцять вісім років у цілковитій самотності на безлюдному острові біля берегів Америки, поблизу гирла ріки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж загинув, із переказом його несподіваного визволення піратами, написані ним самим” (1719).

Створюючи цю книжку. Дефо не гадав продовжувати її. Проте успіх першої частини спонукав його написати другу, а вслід за нею і третю: “Подальші пригоди Робінзона Крузо” (1719) і “Серйозні розмисли впродовж життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, з його бачення» ангельського світу” (1720). Світове визнання здобула перша частина, яка залишилася жити у віках.

Із властивою йому схильністю до містифікації Д. Дефо видав свій перший роман за мемуари самого Робінзона, тим самим репрезентувати свого героя читачам як особистість цілком реальну.

Саме так спочатку Робінзона і сприймали сучасники. Втім, для цього були певні підстави, оскільки поштовхом, а багато в чому й підґрунтям для створення роману став нарис “Історія Олександра Селькірка”, опублікований у 1713 р. в журналі “Англієць”.

У ньому йшлося про реальний випадок: матрос Селькірк посварився з капітаном корабля і його висадили на острові Хуан Фернандес, де той провів у цілковитій самотності чотири місяці.

Він мав при собі запас продуктів на один день, кілька фунтів тютюну, кременеву рушницю, фунт пороху, кремінь і кресало, сокиру, ніж, казанок, носильний костюм і постіль, декілька книг духовного змісту, книги про навігацію і деякі математичні прилади.

Спочатку Селькірк удався у відчай і важко переживав самоту, але з часом, обжившись на острові, він зміцнів духом і життя “стало для нього настільки дивовижно приємним, шо жодні хвилини не уважав він за тягар”.

Він їв м’ясо черепах, козятину; коли одяг його зносився, він одягався в одежу з козячих шкір. Він молився Богові, цілком змирився зі своєю долею, і “життя для нього стало таким же радісним, як раніше було сумним“. Повернення на велику землю не зробило Селькірка щасливішим.

Нарис закінчується повчальним висновком: “Найщасливіший той, хто обмежує свої бажання лише природними потребами; в того ж, хто підохочує свої забаганки, потреби зростають разом з багатством”.

Поданий в нарисі Стіла факт трансформувався у творчості Д. Дефо у розгорнуту оповідь, що приваблювала не лише цікавою фабулою, а й філософським змістом. Історія Робінзона переростає в алегоричне зображення людського життя як такого. У певному сенсі герой Дефо близький кожному. І очевидно, саме тому, закінчуючи свій роман, і сам Дефо приходить до думки про те, що все, змальоване в його книзі, він пережив особисто.

Про це він розповідає в заключній частині “Робінзона Крузо”, зіставляючи своє життя з долею Робінзона:

“Пригоди Робінзона Крузо — схема правдешнього життя двадцяти восьми років, проведених у найбільш блукацьких, самотніх і сумних обставинах, які коли-небудь випадали людині. За цей час я прожив довге і дивовижне життя — у постійних бурях, у боротьбі з найгіршим видом дикунів і канібалів… Я зазнав усіляких насильств і пригноблень, несправедливих докорів, людської зневаги, нападу дияволів, небесних кар і земної ворожнечі; звідав незліченні мінливості фортуни, побував у рабстві гіршому за турецьке, врятувався з допомогою такого ж вдалого плану, як той, що змальований в історії Ксурі.., потрапляв у море лиха, знову вирятовувався і знову гинув,.. Одне слово, немає в уявній історії жодної обставини, яка не була б законним натяком на історію справжню”.

Роман Д. Дефо — це історія людської особистості.

Просвітницька концепція людини, віра в її можливості, звернення до теми праці, захопливість і простота розповіді, дивовижна сила впливу всієї атмосфери твору — все це приваблює до нього людей різних епох, різного віку і різних інтересів.

Також продовження аналізу твору Д. Дефо – “Робінзон Крузо” – Д. Дефо, «Робінзон Крузо» – образ головного героя.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.