Державне і комерційне радіо: хто формує національну свідомість?

9 Квітня, 20121:12 am

0


Державне і комерційне радіо: хто формує національну свідомість?

На Одещині працює близько десяти FМ-радіостанцій, які суттєво відрізняються одна від одної професійним рівнем і тематичною спрямованістю передач. Так чи інакше, саме до цих станцій в основному прикута увага молодіжної аудиторії. Чому? На це питання є багато відповідей. Чи не найперша з них полягає в тому, що для молоді реальної альтернативи радіоефірному “баба-гуму” фактично не існує.

Одна з причин цієї ситуації – чисто технічна. Кон’юнктура ринку сформувалася таким чином, що більшість радіоприймальної апаратури, якою користується молодь, розрахована на прийом радіопрограм у діапазоні особливо високих частот FМ. Тож програми державного радіо (а на сьогодні вони — добре це чи погано — єдина альтернатива комерційній “розважалці”) залишаються недоступними молодіжній аудиторії навіть із технічних причин (на відміну від Києва, в Одесі програми “Променя” в діапазоні СВЧ FМ не транслюються). Те, що комерційні радіостанції розплодилися, як гриби після дощу, не в останню чергу пов’язане з невисокою вартістю обладнання для радіомовлення. Максимальні прибутки за мінімальних витрат це єдина ідеологія для всіх комерційних радіостанцій.

Одним із шляхів мінімізації витрат є широке застосування у їхній діяльності ретрансляції чужих програм або ж виготовлення власних передач, які не потребують особливих зусиль і високої кваліфікації. Власне, якщо порівнювати комерційне радіо і комерційне телебачення, то можна дійти висновку, що на телебаченні панує більший професіоналізм. Це й не дивно, бо, як правило, за комерційним телебаченням стоять більші гроші, більші амбіції та масштабніші плани. Отож серед великої кількості одноманітних комерційних радіостанцій державне радіо повинно зайняти гідне місце. Та поки що через незадовільне фінансування державного радіо про конкуренцію у сфері боротьби за слухача навіть говорити не доводиться.

Річ у тім, що сподіватися на успіх у створенні високопрофесійного державного радіомовлення, покликаного формувати менталітет людини XXI століття, можна лише за умови належного фінансування. Комерційні радіостанції готують “легкий” продукт. Державному каналу і за змістом, і за формою треба вести серйозну пропагандистську роботу, нерідко спонукаючи аудиторію до перегляду своїх світоглядних позицій. А те, що боротьба за такий перегляд позицій в нашій країні конче необхідна, свідчать хоча б результати соціологічних опитувань. Сучасна молодь не має достатнього багажу політичних знань, але й відсутнє бажання поповнювати ці знання. Певна річ, державні установи, до яких належать і засоби масової інформації, повинні втручатись у цю ситуацію і в першу чергу формувати національну свідомість, викликати інтерес до певних аспектів суспільного життя, а вже потім задовольняти цей інтерес. Це, звичайно, складніше завдання, ніж “нашпигувати” ефір поп-музикою та порожніми балачками.

Складніші завдання потребують і значно більших коштів як на технічне забезпечення, так і на матеріальне заохочення творчих працівників. Сьогодні, на жаль, літературознавці, науковці, українські культурологи співпрацюють з регіональним державним радіо фактично на громадських засадах, оскільки гонорар за таку співпрацю символічний. А тим, хто вважає, що державне радіо може формувати національну свідомість на громадських засадах, хочеться нагадати один популярний анекдот. Старий єврей на прохання племінників відкрити секрет успіху його чаю сказав мудру фразу: “Не шкодуйте заварки”.

І. ШЕВЧУК,
коментатор Одеської ОДТРК,
аспірант Одеського політехнічного університету