Дидактична гра як засіб навчання і виховання дітей

Вересень 20th, 20116:42 pm

0


Дидактична гра як засіб навчання і виховання дітей

Дидактична гра як засіб навчання і виховання дітей

Особистісні якості дитини формуються в активній діяльності, і перш за все у тій, яка на кожному віковому етапі є провідною. У дошкільному віці такою діяльністю є гра, яка відповідає потребі дитини в пізнанні навколишньої дійсності й дає їй змогу переноситися в чарівний світ фантазій. Як зазначав А.С. Макаренко, „…гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина у грі, така, з багатьох поглядів, вона буде у роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі” [2; с. 227].

Серед дитячих ігор, які використовують у навчально-виховному процесі дошкільного виховного закладу важливе місце займають дидактичні ігри. Зміст поняття дидактична гра” визначається як система впливів спрямована на формування у дитини пізнавальної активності. Вона сприяє розв’язанню завдань морального, естетичного, розумового, фізичного і трудового виховання. К.Д. Ушинський з приводу гри писав: “У ній формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і її воля, і якщо говорять, що ігри прорікають майбутню долю дитини, то це правдиво в подвійному розумінні: не тільки у грі виявляються здібності дитини і відносна сила її душі, але й сама гра має великий вплив на розвиток дитячих здібностей і нахилів, а одночасно і на її майбутню долю” [3; с.60].

Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що в них перед дітьми ставляться дидактичні завдання, для розв’язання яких потрібна зосередженість, довільна увага, розумове зусилля, вміння осмислити правила, послідовність дій, перебороти труднощі. Ігри сприяють розвитку у дітей відчуттів і сприймання, формуванню уявлень, засвоєнню знань, дають змогу навчити дітей використовувати раціональні способи розв’язання певних розумових і практичних завдань. Як зазначала Є.І. Тихеєва, гра є основним змістом життя дитини, її працею і розвагою одночасно; вона дає її душі широку можливість виявитися у всій багатогранності своїх рис і особливостей. Бо саме у грі формуються індивідуальні особливості кожної дитини, почуття колективізму, бажання допомогти [2; с.238].

Щоб досягти ефективності в організації навчально-виховного процесу, доцільно використовувати такі види дидактичних ігор: ігри з предметами; настільно-друковані; словесні ігри.

Ігри з предметами використовують у процесі ознайомлення дітей з ознаками предметів: кольором, величиною, формою, а також з метою розвитку кисті руки, мускулатури, що є важливим етапом підготовки руки до письма у школі.

Настільно-друковані ігри спрямовані на уточнення і систематизацію знань про довкілля, розвиток мислення і мислительних операцій.

Словесні ігри відіграють важливу роль у розвитку мовленнєвої діяльності дітей. Вони сприяють формуванню слухових умінь, бажання повторювати звукосполучення і слова.

На відміну від інших ігор, дидактична гра має свою сталу структуру, куди входять елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно (дидактичні та ігрові завдання; ігровий задум; ігрові дії; правила; результат).

Керівництво дидактичними іграми потребує великої педагогічної майстерності і такту, бо розв’язуючи у грі і завдяки грі педагогічне завдання, вихователь не повинен „виймати душу з гри”, а мусить зберегти особливості гри як діяльності цікавої і захоплюючої. Як зазначав А.С. Макаренко, „…керувати дитячими іграми потрібно, так, щоб в них були робочі зусилля – фізичні і психічні, без яких гра не може мати серйозного виховного значення…” [2; с.228].

Отже, правильно організована дидактична гра є запорукою успішного навчання дітей у школі. Бо саме вона є своєрідним „містком” переходу ігрової діяльності у навчальну.

Олександра Романська
Науковий керівник – доц. Струннікова Д.І

Використана література:
1. Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI ст.). -К. – 1994.
2. Макаренко А.С. Игра //История советской дошкольной педагогики: Хрестоматия /За ред. М.Н. Колмаковой, В.И. Логиновой. – М.: Просвещение, 1988 – С. 227-231.
3. Усова А. П. Обучение в детском саду. – М.: Просвещение, 1970-118 с.
4. Тихеева Е.И. Дидактические игры //История советской дошкольной педагогики: Хрестоматия /За ред. М.Ф. Шабаевой. – М.: Просвещение, 1980 – С. 237-239.