Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 2

Серпень 28th, 201212:03 pm

0


Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 2

Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 1

Подекуди в останній час, лише у західному світі, має місце тенденція, коли чоловіки беруть на себе виконання домашніх сімейних ролей. Частіше допомагають дружинам більш молоді чоловіки з більш високим рівнем освіти. Зокрема, у 1970-х pp. британські чоловіки витрачали на дітей 15 хвилин на добу, зараз – 2 години. У 1981 р. у декретній відпустці знаходилося 445 англійських татусів, а у 2005 р. – 21 тис. 79% британських чоловіків погодилися б сидіти вдома з дітьми, якщо того б вимагала робота дружин і лише 20% чоловіків вважають, що місце дружини – дім. Причина цього – збільшення кількості працюючих матерів. Зокрема, у США співвідношення між працюючими чоловіками і жінками складає 54 і 46%.

Сучасні марксисти взагалі вважають жінок „рабами рабів”, а домашню роботу – роботою по обслуговуванню робочої сили, яка створює ВВП, і внаслідок її неоплачуваного характеру -експлуатацією. До того ж, жінки продукують робочу силу. Отже, суспільство „економить” на безкоштовній роботі жінок по дому, безкоштовній емоційній підтримці та безкоштовному сексуальному задоволенні чоловіків. При цьому слід врахувати, що домашня робота іноді стає джерелом оплачуваної роботи для інших (українські жінки за кордоном, догляд за домом та дітьми заможних українців).

Отже, оплачувана робота для жінки, з одного боку, є позитивним фактором – вона дає їй економічну самостійність та більше прав у сімейних стосунках. Але одночасно вона є джерелом величезного фізичного та психологічного перевантаження жінок, оскільки традиційні сімейні ролі жінки -дім і діти, залишилися за нею.

Проблеми сімейного життя.

Енн Лендсрс, відомий знавець житгя американського суспільства, якось сказала, що з 20 шлюбів «щасливими» можна назвати 1, «вдалими» – 5, «стерпними» – 10, а інші 4 – просто «справжнє пекло». Отже, сім’ї можуть бути джерелом радості, але реальне сімейне життя багатьох людей далеке від ідеального.

Розлучення і неповні сім “і. Шлюб у розвинутих суспільствах перетворився на ризиковане підприємство. 90% людей вступають у шлюб. Але шанси, що він закінчиться розлученням, складають 50/50, а вірогідність розлучення після повторного шлюбу досягає 60%.

Складною соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є розлучення. США та Росія займають відповідно перше і друге місця в світі за рівнем розлучень. У Великій Британії-з 1 тис. у 1918 р. до 192 тис. у 1992 р. зросла кількість розлучень. Навіть 3 з 4 членів королівської родини розлучені або живуть окремо. В Україні практично кожен другий шлюб розпадається: протягом року реєструється близько 500 тисяч шлюбів, в тому числі повторних, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший – четвертий роки подружнього життя. Зокрема, у 2005 р. зареєстровано 332138 шлюбів і 183455 розлучень, тобто розійшлись 55% пар.

У більшості країн світу до XX ст. жінка була економічно залежною від чоловіка та не мала права ініціювати розлучення.

Ще у XIX ст. німецький філософ Фрідріх Ніцше сказав: „Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім’я загине”. У XX ст. жінки поступово отримують рівні права з чоловіками, і як наслідок, – сім’я не загинула, але відбулось ослаблення сімейного інституту. Отже, соціологи виділяють низку факторів нестабільності сім’ї і шлюбу в наш час:

1) Набуття жінками більшої самостійності. Раніше шлюб був економічним союзом, джерелом підтримки, передусім для жінок, які не працювали. Але збільшення чисельності жінок на оплачуваній роботі призвело до їх фінансової самостійності. У багатьох країнах, в тому числі і в Україні, понад половину оплачуваної робочої сили складають жінки. Підвищився загальний рівень життя, внаслідок чого людям стало значно легше створювати собі окрему домівку. Також шлюб втратив зв’язок із збереженням майнового та соціального статусу у процесі їхньої передачі від покоління до покоління.

2) Спрощення юридичної процедури розлучення. До XX ст. розлучення були заборонені або дуже утрудненні.

3) Розлучення стало соціально прийнятним. Раніше шлюб підтримувався релігійними цінностями, а зараз розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби та морального осуду. До XX ст. неодружені чоловіки мали нижчий соціальний статус, не мали права голосу, а неодружена жінка могла жити лише в родині батьків.

4) Зростання індивідуалістичних настроїв. Люди стали більш егоїстичними і скоріше думають про власне задоволення, ніж про інших, навіть рідних, людей. Такий тип поведінки називають гедонізмом.

5) Згасання романтичного кохання. Оскільки романтичне кохання вважається основою укладання шлюбу, то згасання почуттів іноді призводить до розриву шлюбних уз. Деякі розлучаються заради нових відношень, які їм дають пристрасть.

6) Перетворення багатьох шлюбів у джерело стресів. Працюючим людям важко одночасно витримувати темп сучасного життя і приділяти час сім’ї.

Причини, які обумовлюють розлучення, можуть бути економічними: незадоволеність житловими і побутовими умовами, матеріальний розрахунок під час укладення шлюбу, засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий час, часті відрядження чоловіка (дружини); психологічними: відмінності в потребах, інтересах, цілях, орієнтація подружжя, несхожість характерів, втручання третіх осіб, скупість, грубість, сварливість, необгрунтовані ревнощі, нова любов і зрада; біологічними: пияцтво і алкоголізм одного з членів подружжя, подружня невірність, хвороби, психічне захворювання, дійсна і уявна сексуальна несумісність, нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей, велика різниця у віці. Згідно даних опитування в Росії у 1995 р. називалися наступні причини розлучень: матеріально-побутові умови – 55%, пияцтво – 39%, ослаблення цінності сім’ї – 27%, зрада – 19%, психологічна несумісність – 17%, нудьга сімейного життя – 12%, нове кохання – 11%, відсутність дітей – 7%.

Огляд причин розлучення вказує на те, що всередині кожного шлюбу є два досвіди – чоловіка і жінки, які не тотожні. Жінки частіше називали матеріальні труднощі та пияцтво, тобто увага акцентувалася на невиконанні чоловіками своїх соціальних ролей, а чоловіки – нове кохання, психологічну несумісність та нудьгу, що вказувало на внутрішньо-особистісну кризу. Чоловік обирає партнерку, яка відповідає його нинішньому ідеалу. А ідеали змінюються. Наприклад, в 20 років для одруження достатньо того, щоб дівчина була симпатична і весела. А після тридцяти чоловіку необхідно відчуття власної значимості, і він переважно шукає його серед молодих дівчат, які ще не мають життєвого досвіду і сприймають його з „широко відкритими очами”. Зрозуміло, що ровесниці на таке вже не здатні. Таке явище називають „криза середнього віку”. Його наслідками можуть бути зрада, залишення сім’ї та розлучення.

Підсилюючим фактором цієї кризи може виступати матеріальний статус чоловіка. Чим він вищий, тим кращою „метою” є чоловік. Науково доведено, що у тяжкі часи люди міцніше тиснуться один до одного, шукають психологічну опору в сім’ї і рідше розлучаються. Як тільки стає легше, з’являються „зайві гроші”, підвищується самовпевненість. У середовищі заможних людей стало вже традицією або заводити собі „утриманок”, або нову дружину. Це свідчить про те, що не лише бідність, але й багатство може обумовити розлучення. Процент розлучень серед бідних – 36%, заможних – 47%, багатих – 61%. Взагалі, попри жарти про „затаскування до вівтаря”, чоловіки мають з нього більшу вигоду. Медицина давно довела, що одружені чоловіки мають краще здоров’я і живуть довше, ніж одинокі.

Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 3