Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 3

Серпень 28th, 201212:03 pm

0


Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 3

Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 1
Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 2

Щодо жінок, то вони більше незадоволені шлюбом, ніж чоловіки, хоча й одночасно більше миряться з багатьма речами, зокрема, зі зрадами та насильством. Тому ініціатором розлучень у 60 – 80% виступають жінки. Основний аргумент жінки -„розлюбила”, хоча причини можуть бути більш глибокими. Якщо врахувати економічні труднощі, які стоять після розлучення, то така поведінка жінки викликає подив. Отже, чоловіку вигідно використовувати через шлюб жіночі соціальні ролі, але при цьому він не виконує багато тих соціальних ролей, які шлюб покладає на нього. До XX ст., коли законодавство не дозволяло жінкам ініціювати розлучення та їх економічне становище виступало перепоною до самостійного життя, більшість жінок мирилися з даною ситуацією. Але коли ці чинники відійшли у минуле, жінка стала формально рівноправною, вона підвищила вимоги до соціальних ролей чоловіка у сім’ї, і як наслідок, збільшилася кількість розлучень.

Деякі вчені вказують, що розлучення не звертало б на себе стільки уваги, якби не торкалося проблеми дітей, так як 60% пар, які розлучаються, мають дітей. Діти частіше залишаються з матерями, а батькам призначають аліменти, що відповідає соціальним ролям. У результаті виникають неповні сім’ї. В Україні понад 2 млн. таких сімей і їх кількість зростає. У 90% випадків неповна сім’я – це жінка з дітьми. Результати досліджень свідчать, що виховання в неповній сім’ї погано відображається на дітях. У багатьох дітей із таких сімей виникають проблеми з соціалізацією. Нерідко такі люди бувають наполегливими і працелюбними, але при цьому -холодними і жорсткими. Крім цього, такі діти мають менше умов для соціальної мобільності та існує велика вірогідність, що вони також будуть самотніми.

При цьому, не можна сприймати розлучення лише з негативного боку, як віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим, але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, приниження, стресу, насилля. Для одних розлучення перетворюється в серйозну життєву кризу, викликає важкий стрес, для інших – це звільнення, початок змін на краще. Деякі підлітки, батьки яких розлучилися, говорили, що вони перенесли розлучення легше, ніж передуючі йому конфлікти. Нині серед вчених починає переважати думка, що розлучення не заперечує інститут шлюбу. Воно заперечує певний тип відношень в шлюбі – відношень, побудованих на нелюбові подружжя, авторитарному придушенні, приниженні особистої гідності та нерівності статей. Розлучення грає фундаментальну роль в житті суспільства – воно певним чином символізує свободу особистості. Без нього шлюб іноді перетворюється на примусове співжиття.

Повторні шлюби і змішанні сім’ї. За статистикою четверо з п’яти розлучених вступають у другий шлюб, при цьому більшість – протягом перших 5 років. Найчастіше вступають у новий шлюб чоловіки. Повторні шлюби часто створюють змішані сім’ї, у яких присутні діти від інших шлюбів. Відповідно, дитині треба пояснювати, хто ж утворює їх нуклеарну сім’ю. Водночас змішані сім’ї надають можливість зробити сімейні ролі більш гнучкими.

Насилля в сім’ї. Коли мова йде про сімейні відносини, неможливо оминути увагою, таке поширене і небезпечним для сім’ї явище, як домашнє насильство – емоційне, фізичне або сексуальне насилля одного члена родини над іншим. Соціолог Ричард Геллс називає сім’ю “найбільш схильною до насилля групою суспільства, яка поступається цьому тільки поліції та армії». З цією думкою погоджується британський соціолог Ентоні Гіденс, який вказує: „Сімейний дім сьогодні -найнебезпечніше місце в усьому суспільстві”. Жінки частіше стають жертвами кого-небудь із членів сім’ї, ніж вуличних грабіжників, насильників або дорожньо-транспортних подій.

Соціологи вказують на такі причини поширення домашнього насильства: поєднання емоційної напруги та персональної інтимності, характерне для сімейного життя; чимало виявів насильства в сім’ї люди толерують, а іноді схвалюють, наприклад, кажуть „Б’є – значить любить”.

Самий розповсюджений вид домашнього насильства – це насильство чоловіків над жінками, хоча буває, що й жінки вдаються до насильства, спрямованого проти малих дітей та проти своїх чоловіків. За даними організації „Міжнародна амністія” 70% жінок в Україні відчувають на собі різні форми насильства і знущань з боку чоловіків, а 18% жінок відчувають регулярні побиття. Насильство в сім’ї поширене в усіх верствах суспільства. В Україні від рук чоловіків щорічно гине значна кількість жінок. Серед малолітніх убивць більшість були засуджені за вбивство чоловіків, які знущалися над їхніми матерями. Чим жінка беззахисніша, тим більша вірогідність насилля щодо неї. Тому початок регулярних побоїв часто пов’язаний із вагітністю. Не всі сімейні суперечки переходять у фазу насильства, але воно завжди супроводжується словесним приниженням.

Домашнє насильство ніколи не зникне само по собі, хіба що з повною втратою чоловіком фізичної сили. Фізичним насильством чоловік фактично карає жінку за свою власну слабкість і потребу у ній. Він відсторонений від неї як від особистості, але при цьому вимогливий до неї, як до „функції”. Насильство, в такому випадку, це останній щабель застосування влади в сім’ї, а не поведінка психічно хворих чоловіків чи „психологічна потреба” деяких жінок. Чоловіки застосовують насилля, коли відчувають, що їх авторитет з різних причин падає.

Також об’єктами насильства стають діти. При цьому, якщо чоловік б’є дітей, то суспільна думка і самі діти часто звинувачують не його, а жінку, яка не змогла захистити. Різновидом насильства щодо дітей стало сексуальне скривдження, яке набуло міжнародного характеру. Воно являє собою сексуальний контакт між дитиною й дорослим, у якому дорослий шукає сексуальної втіхи. Деякі контакти мають скороминущий характер, інші можуть тривати довше. Таке насильство не обмежується фізичними травмами, воно шкодить емоційному здоров’ю.

Зауважимо, що більшість людей, які вдаються до сімейного насильства, мають одну спільну рису: в дитинстві вони самі ставали жертвами насильства в сім’ї. Результати досліджень дозволяють говорити, що жорстоке поводження з близькими -результат соціалізації. Отже, сімейне насилля породжує насилля.

Основні тенденції функціонування сучасної сім’ї

Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи його невід’ємного частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. У сучасному світі для розвитку сім’ї характерні певні тенденції. Буде некоректним поділяти тенденції сучасної сім’ї на позитивні та негативні, оскільки між ними існує глибокий взаємозв’язок. Серед них можна виділити такі:

– домінування нуклеарної сім’ї;

– відкладання часу вступу у шлюб та народження першої дитини;

– зменшення кількості дітей у сім’ї та збільшення бездітних сімей;

– збільшення кількості жінок на оплачуваній роботі і зростання їх економічної незалежності;

– зміцнення принципу рівності (егалітарності) в сімейних стосунках, при тому, що роль чоловіків у вихованні дітей та домашніх справах залишається обмеженою;

– можливість вільно обирати собі партнера, а також ініціювати розлучення та вступати у новий шлюб;

– зростання кількості нових різноманітних форм сімейного життя: співжиття, неповні сім’ї, гомосексуальні сім’ї, змішанні сім’ї та дітей, народжених поза шлюбом;

– збільшення самотніх людей дітородного віку, багато з яких ніколи не були у шлюбі;

– збільшення кількості розлучень;

– зростання      нових      репродуктивних      технологій дітонародження;

– посилення домашнього насильства.