Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 1

Серпень 28th, 201212:03 pm

0


Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 1

Стадії сімейного життя.

Сім’я – динамічний соціальний інститут. Нові сім’ї починаються із залицяння, потім молодята перетворюються в партнерів, які «притираються» до сімейного життя. Після цього починаються роки, коли потрібно ростити і виховувати дітей. І нарешті, настає пора, коли дорослі діти покидають батьківський дім і починають створювати власні сім’ї.

Створення сім’ї – одна з найвідповідальніших справ тих, хто прийняв назване рішення. У створенні хорошої сім’ї молоді люди бачать одну з найважливіших умов людського щастя. Тому, перш ніж йти до шлюбу, молоді (та й не тільки молоді) люди повинні добре все продумати, зважити всі „за” і „проти”, оскільки приймається досить серйозне рішення.

Основою сімейно-шлюбних відносин вважається романтична любов – симпатія і сексуальна пристрасть до особи протилежної статті. При цьому почуття повинно поєднуватися з розумом. Сліпе, бездумне почуття, яке призводить до легковажного шлюбу, людська мораль засуджує. Молоді люди, що вступають у шлюб, також повинні добре знати всі переваги і недоліки один одного. Психологи вважають, що переробити, перевиховати свого партнера по шлюбу неможливо; потрібно обирати ту людину, яка подобається ще до одруження. Отже, необхідно більш свідомо підходити до вибору партнера, і, коли вибір буде зроблено, прикласти зусилля до виховання один одного. Шлюб міцний лише тоді, коли кожен день люди працюють над його зміцненням.

Українське законодавство встановлює шлюбний вік для жінки – 17 років, а для чоловіка – 18 років. Як виняток, за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Згідно статистики, 71% чоловіків одружуються у віці 20-25 років, а 64% дівчат в виходять заміж у віці 19-23 роки. Це свідчить про те, що для України поки що не характерна загальносвітова тенденція до підвищення шлюбного віку.

Водночас у Сімейному кодексі вказано умови, за яких шлюб неможливий. Отже, не допускається укладення шлюбу:

– між особами, серед яких хоча би одна вже знаходиться в іншому шлюбі;

– між ближніми і дальніми родичами (двоюрідними і троюрідними братами і сестрами і т.п.), а також між усиновителями і усиновленими {шлюб між родичами називається інцестом),

– між особами, серед яких хоча би одна визнана судом недієздатною внаслідок якоїсь важкої хвороби, недоумства і т.п.

Після укладання шлюбу молоді сім’ї стикаються з рядом проблем, які стосуються житла, засобів існування (грошей), сексуальних стосунків, часу народження та кількості дітей, розподілу влади та грошей у сім’ї, взаємовідносин із сім’ями батьків, поєднання освіти та турботи про сім’ю, характеру сімейного дозвілля та кола друзів, розподілу домашніх обов’язків, позашлюбних сексуальних контактів тощо.

При цьому психологи виділяють три аспекти сумісності подружжя:

1) Соціальний – соціокультурні властивості партнерів, зокрема, цінності, потреби, інтереси, соціальний статус тощо.

2) Психологічний – риси психіки людини, такі як інтелект, темперамент, вольові якості.

3) Антропологічний – фізіологічні властивості людей.

У результаті, для успішного шлюбу цілком достатньо взаємного кохання і схожості соціальних характеристик партнерів. Американські та німецькі соціологи прийшли до подібних висновків, визначивши наступні чинники міцності сім’ї:

– Відсутність суттєвої різниці у рівні освіти, професійному статусі, матеріальних статках, віці; моральних цінностях тощо. Чим більше в подружжя спільного, тим легше їм знайти взаєморозуміння.

– Релігійність подружжя.

– Здоровий спосіб життя.

– Вірність подружніх взаємин.

– Власне житло.

– Наявність дітей, але краще, не через дошлюбну вагітність.

– Підтримка та взаємодопомога, особливо в перші роки спільного життя.

– Позитивна манера спілкування: повага один до одного, похвала і критика перебувають у співвідношенні 5:1.

– Уміння знизити психічні навантаження.

– Виховання у повній сім’ї, де були добрі стосунки між батьками.

– Спадкові психічні фактори позитивного характеру: толерантність, врівноваженість.

– Одруження у зрілому віці (після 21 року).

Зауважимо, що в кожному конкретному випадку сукупність певних чинників може давати різні результати. Зміна гендерних ролей у сім “і.

Поняття «стать» охоплює комплекс репродуктивних, поведінкових, тілесних, соціальних характеристик, які визначають індивіда як чоловіка чи жінку. У соціології біологічну стать позначають терміном «sex», а соціальну -«gender». Поняття «гендер» означає соціальне очікування від представників кожної статі. Але, на відміну від поняття «стать», воно стосується не біологічних особливостей, за якими різняться чоловіки та жінки (дві статі), а соціально сформованих рис. Виділяють два тендери – маскулінний і фемінний. Отже, якщо зі статтю пов’язані лише фізичні відмінності будови тіла, то з тендером – психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіками та жінками. Тендерна соціологія – це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає, яким чином фізичні відмінності між чоловіками і жінками обумовлюються культурою і соціальною структурою.

Сімейні відносини характеризуються певними подружніми ролями. Історично для жінок домінуючими були дім (домашня робота) та діти (догляд за їх здоров’ям та вихованням), а для чоловіків – робота, тобто роль „годувальника”. Це суттєво впливає на поведінку чоловіків і жінок у життєвих ситуаціях.

Більшість жінок вважають домашню роботу і догляд за дітьми своїми обов’язками, внаслідок чого виконують їх. При цьому жінки все частіше беруть на себе чоловічу роль „годувальника”. Для 80% жінок у нашому суспільстві основним мотивом працевлаштування виступає необхідність додаткового заробітку. Крім цього, оплачувана робота дає жінці впевненість і самостійність. З одного боку, жінка має свої гроші, а з іншого -зростає її статус у суспільстві, враховуючи, що домогосподарка – це непрестижна позиція.

При цьому слід врахувати, що коли виникає конфлікт між двома ролями – професійною і сімейною, то жінка здебільшого обирає другу. Як правило, у більшості жінок незадоволеність життям виникає тоді, коли вони не справляються з домашніми ролями, а в чоловіків – з професійною. Через пріоритет дому в житті жінок, їх вважають ненадійними працівниками. Традиційно вони йдуть у відпустки по вагітності та догляду за дітьми, на лікарняні тощо. Навіть коли жінок звільняють з оплачуваної роботи, вони займаються неоплачуваною домашньою роботою і громадська думка не вважає їх безробітними на противагу від скорочених таким чином чоловіків.

Наразі професійна зайнятість не звільняє жінку від домашніх справ. Робота по дому стала для працюючих жінок своєрідною „другою зміною”. У сім’ях з подвійною кар’єрою чоловіки не виступали проти роботи жінки за умови, що домашня робота і виховання дітей буде виконуватись жінкою. Якщо жінка йде на оплачувану роботу, і навіть заробляє нарівні з чоловіком, це ще не означає, що він буде більше допомагати по дому. У середньому чоловік приділяє дому 10 годин на тиждень, а жінка 50. Отже, хоча чоловіки визнають на словах рівність, їх поведінка суттєво не змінилася.

Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 2
Динаміка шлюбно-сімейних відносин – Частина 3

Все что нужно знать о штатных головных устройствах gps495.ru.