Етапи порівняльного літературознавства: Міфологічна школа

Листопад 12th, 201211:03 am

0


Етапи порівняльного літературознавства: Міфологічна школа

Особливо помітним стало зацікавлення культурою і літературою інших країн у XIX ст. На початку віку Й.-В. Ґете задекларував свою концепцію Weltliteratur, брати Шлеґелі пропагували романтичний критерій самобутності літератур різних епох і народів, а мадам де Сталь своєю книжкою «Про Німеччину» (“De l’Allemagne“, 1810) захоплено знайомила співвітчизників і всю Європу з німецькою літературою «Бурі й натиску». Відтак виникають перші університетські кафедри порівняльного літературознавства: спершу – і це справді подиву гідний факт – у слов’янському світі, в Польщі (1818 р. у Варшавському університеті, а потім у Швейцарії (1850 р. в Лозанні, 1859 р. в Женеві), Італії (1861 р. в Неаполі) та інших країнах.

Початковим методологічним етапом порівняльного літературознавства можна вважати міфологічну теорію, яку називають ще порівняльно-міфологічною, або арійською. Згідно з романтичним принципом універсалізму, німецький учений Якоб Ґрімм (1785-1863) та його прихильники (Ф.Бопп, А.Шлейхер) вважали міф за первісну форму, що зародилася ще в часи індоєвропейської спільності: арійці (тобто народи, що належать до індоєвропейської мовної сім’ї) на своїй прабатьківщині Індії володіли запасом знання про природу, що трансформувалося в антропоморфічні образи богів і героїв, а згодом ці міфи, які вони понесли з собою під час розселення, набували своєрідних рис і перетворювались у казку та леґенду. Успадковані індоєвропейцями міфи продовжували функціонувати серед кожного новоутвореного народу, поступово втрачаючи первісний міфічний характер. Таким чином, зі спільної міфологічної спадщини шляхом успадкування, традиції та еволюції вийшла вся епічна казково-леґендарна поезія теперішніх індоєвропейських народів.