Фіванський цикл міфів

Вересень 1st, 20131:53 pm

0


Фіванський цикл міфів

Жорстока справедливість богів. Назву фіванському циклу міфів дало грецьке місто Фіви. Його головним героєм став Едіп та його рід — батько, мати, діти. Доля Едіпа і його роду трагічна — всі вони гинуть. Чому? На рід накладено прокляття богів. Першопричиною трагедії роду став злочин царя Лая батька Едіпа. Він украв сина в іншого царя, за що той його про­кляв, і боги виконали це прокляття. Але не тільки Лай, а й інші члени роду теж були не безгрішні. Едіп убив шанованого старця, не знаючи, що то — його батько. Іокаста — мати Едіпа — дозволила чоловікові, хоч і під страхом пророцтва, позбавитися сина. А сини Едіпа? Заради влади вони відмови­лися від знеславленого батька і вигнали його з дому. Наслідки злочинів, розростаючись, торкнулися багатьох городян — усього міста. Фіви переживають жахливі біди. Від богів не­можливо щось приховати. Вони знають те, чого не знають навіть самі учасники подій, і жорстоко карають винних.

Чи намагався Едіп уникнути страшного пророцтва («ти вб’єш свого батька і одружишся з матір’ю»)? Так, він іде з до­му, від батьків, не знаючи, що він їм не рідний син. Будучи вже Царем, Едіп намагається знайти вбивцю батька, навіть не підо­зрюючи, що це він сам його вбив. Едіп з усіх сил намагається протистояти волі богів, але все даремно. Він неухильно ру­хається до свого трагічного фіналу. Він мудрий — розгадав загадку Сфінкса, він гідний правитель міста. Кадмейці йому вірять і шанують його.

Чому ж міф показує Едіпа таким могутнім? Щоб сказати: проти волі богів навіть найсильніші з людей — безсильні. І не уникнути їм кари за свої злочини, хоч і випадкові. Само- покарання Едіпа та Іокасти свідчить про усвідомлення ними своєї прови­ни. Едіп виколює собі очі і невдовзі помирає. Його сини вбивають один одного у двобої за царський трон. Гине і ввесь їхній рід. Із корінням вирвати те зло, яке вони несли,— така воля богів.

Чи був Едіп сліпим? Едіп піддав себе осліпленню, бо сліпота для гре­ка — межа приниження та нещастя. А чи був Едіп зрячим до свого фізич­ного осліплення? Ні, він був сліпим, коли дозволив собі зухвалість у ставленні до старої людини,— свого батька Лая,— і вбив його. Він був сліпим, коли одружився зі своєю матір’ю та шукав убивцю свого батька, не знаючи, що шукає самого себе. Парадокс у тому, що Едіп, будучи зрячим, нічого не бачив, а коли осліп — прозрів. Він став провидцем, як і ті жерці, які знали таємницю його життя в той час, коли Едіп про неї й не здогадувався. Досягнувши межі людських нещасть, Едіп теж став провидцем.

Чому перед відходом із життя Едіп передає своє знання саме Тесею, а своє покровительство — Афінам, місту Тесея? Мабуть, як найдостойнішому, бо власні сини виявились не гідними його знання.

Навіщо в міфі Сфінкс? По-перше, здолавши чудовисько та розгадавши його загадку, Едіп показав силу свого розуму і своє право стати царем Фів. Тобто міф утверджує перевагу розуму над грубою фізичною силою. По-друге, загадка важлива для ро­зуміння сенсу життя самого Едіпа. У загадці натяк на долю Едіпа. Все почалося з дитинства — там витоки і зав’язка його трагедії. Потім зрілість — Едіп на двох ногах — у прямому й пе­реносному розумінні. Він сильний і могутній, він переможець і цар. Але ця міцність оманлива. У розквіті сил і могутності Едіп дізнається, що він — убивця свого батька. Це кульмінаційний момент у його долі. Переживши його, Едіп виявився на трьох но­гах — він сліпий, йому потрібен поводир (його дочка Антігона). Це і є розв’язка для Едіпа. Такий ужинок посіяного в дитинстві.

Своєрідність міфу «Цар Едіп» (фіванський цикл):

— мотив пророцтва;

— гіперболізація;

— прокляття як покарання роду за злочин одного з них;

— безсилля людини перед волею богів, визначеність долі;

— відповідальність за свої вчинки; сліпота зовнішня і внутрішня;

— загадка Сфінкса як лінія життя Едіпа;

— трагічний фінал.

Едіп — трагічна постать, зіткана із суперечностей. Він — цар серед людей, але раб своєї долі. Він — винуватець багатьох не­щасть і жертва злочину свого батька. Він — переможець Сфінкса, але зламаний волею богів. На його долю випали величезні нещастя, але в той же час він — захисник і покровитель Афін.

Міф про Едіпа — це міф про долю і свободу. Але за словами літературознавця Михайла Гаспарова, «не в тому свобода лю­дини, щоб робити те. що вона хоче, а в тому, щоб брати на се­бе відповідальність навіть за те, чого вона не хотіла».

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.