Формування особистості фахівця – зміна аксіологічних орієнтирів

3 Грудня, 20121:44 pm

0


Формування особистості фахівця – зміна аксіологічних орієнтирів

Аксіологічний підхід у вищій освіті передбачає розвиток особистості май­бутнього фахівця як вищої цінності суспільства, яка здатна забезпечити його рух шляхом прогресу. З огляду на зазначене, найбільшої актуальності набува­ють питання становлення ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності.

Вивчення сучасного стану проблеми ціннісно-смислової сфери особистості дає підстави стверджувати про термінологічну і суттєву неоднозначність вка­заної категорії. У психолого-педагогічних працях спостерігається взаємозаміна та не диференційоване використання понять «цінності», «ціннісні орієнтації», «установка», «спрямованість особистості», «позиція». Тому дослідження аксіо-логічної теорії потребує визначення та аналізу вищезгаданих паттернів.

Поняття «цінність» може мати такі інтерпретації:

– до цінностей належить ідеал-ідея, зміст якої виражає щось значуще для людини (І. Надольний);

– цінності розглядають як певні ставлення (П. Власов);

– цінністю називають усі об’єкти навколишнього світу, що можуть задо­вольнити потреби (Ф. Щербак, В. Тугаринов);

– цінність є проміжною, опосередковувальною ланкою між інтересами і по­требами (А. Маслоу, П. Р. Ігнатенко та ін.);

– цінність як усвідомлений і прийнятий смисл (Б. С. Братусь). «Ціннісні орієнтації» трактують як:

– процес, у результаті якого проходить субординація цінностей, та спосіб диференціації об’єктів за значущістю (А. В. Петровський);

– різновид диспозиційних утворень (В. О. Ядов);

– система установок щодо дійсності (О. Г. Асмолов, Г. М. Андрєєва,

Ф. В. Басін, Д. М. Узнадзе);

– загальний прийнятий смисл життя (О.М. Леонтьєв, Д.О. Леонтьєв) та ін.

Цінності у психолого-педагогічних дослідженнях співвідносяться з бажан­нями, потребами та ідеалами. Цінності – це те, що людина особливо цінує в житті, навколишньому світі, людях, матеріальній і духовній культурі, – те, чому вона надає особливого значення.

У психологічному словнику зазначено, що для особистісних цінностей при­таманна висока усвідомленість; вони відображені у свідомості як ціннісні орі­єнтації і є важливим фактором регуляції соціальних взаємовідносин людей і поведінки індивіда. Таке визначення ще раз доводить, що цінності, за традицій­ним тлумаченням, вважають основою свідомого вибору суб’єктом цілей та засо­бів їхнього досягнення.

У психолого-педагогічній літературі цінності розрізняють за змістом та за смислом. За змістом виокремлюють термінальні та інструментальні цінності, а за смислом – релігійні, морально-естетичні, морально-етичні, культурологічні, гуманістичні, раціогуманістичні та ін.

Необхідно відзначити, що основна форма функціонування цінностей – це ціннісні орієнтації, які є ступенем переходу цінностей у діяльність. Трактуючи цей термін, дослідники визначають ціннісні орієнтації як складний соціально-психологічний феномен, що характеризує спрямування і зміст активності осо­бистості як складову системи відносин, що мотивує позитивізм у ставленні до навколишнього світу й самого себе, наповнює смислом діяльність людини, ре­гулює її поведінку і вчинки. Хочеться відзначити, що наші студенти підходять досить завзято до навчання і роблять прогрес. Недавно читав, що багато наших розробників додали свій вклад в японські автомобілі, які зараз є дуже популярними.

З огляду на викладене можемо констатувати, що у процесі підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності провідне завдання полягає у формуванні системи культурних та морально-етичних цінностей педагога, що окреслюють його духовну свободу і відповідальність. Останні категорії, вияв­ляючись через ієрархічну систему цінностей, через визначений ідеал, є центром самосвідомої діяльності. Це, в свою чергу, забезпечує цілісність особистості вчи­теля, його якостей та властивостей, ціннісних орієнтацій тощо.

Професійне становлення особистості розглядаємо у процесі її цілісного роз­витку як суб’єкта професійної діяльності, детермінованого соціальною ситуацією функціонування мікро- і макросоціуму, а також активністю самого індивіда. При цьому набуття відповідного статусу передбачає прагнення фахівця до професій­ного зростання, утвердження особистісно важливих якостей та властивостей, формування когнітивних та ціннісно-смислових новоутворень особистості.

Пріоритетним у педагогічному процесі варто визнати орієнтування на ста­новлення особистості студентів через залучення їх до «засвоєння» культурних надбань людства і сенсотворчості. Поняття ціннісно-смислової основи навчаль­ної діяльності окреслене системою ціннісних орієнтацій та особистісних смис­лів студентів, спрямованих на усвідомлення й прийняття навчальної діяльності як найбільш значущої в контексті їхньої професійної підготовки.

Структура ціннісно-смислової основи навчальної діяльності студентів утво­рена когнітивним (усвідомлення особистістю навчальної діяльності й виразне, понятійне уявлення про неї як про важливий, значущий бік людського життя), афективним (емоції і почуття, що виникають у студентів під час виконання на­вчальної діяльності й репрезентують її зміст і цінність для студента) і діяль-нісним (вибіркове ставлення до процесу навчальної діяльності, готовність нею займатися й творчий характер виконуваних навчальних дій) компонентами.

Критерії (когнітивний критерій – розуміння студентом цінностей і змістів навчальної діяльності; афективний – виразність емоційних виявів особистісних цінностей і змістів навчальної діяльності; когнітивний – вияв цінностей і змістів навчальної діяльності у реальній поведінці студента) і відповідні їм показники (усвідомлення студентом об’єктивної важливості навчальної діяльності; розумін­ня студентом суб’єктивної значущості навчальної діяльності; потреба в пізнанні; самопочуття студента в навчальній діяльності; емоційна активність студента в на­вчальній діяльності; налаштування студента на навчальну діяльність; навчальна активність студента; час, витрачений студентом на підготовку до занять; креативність у навчальній діяльності) дають змогу провести діагностику рівнів розвитку особистості студента.

Процес розвитку ціннісно-смислової основи навчальної діяльності студен­тів вищого педагогічного навчального закладу складається з 4 етапів: демон­страція студентам об’єктивних цінностей навчальної діяльності; інтеріоризація студентами особистісних цінностей та цінностей їхньої навчальної діяльності; формування особистісних цінностей в індивідуальній свідомості студента; екс­теріоризація особистісних цінностей і змістів студентів у навчальній і професій­ній діяльності. На кожному етапі виявляється своя специфіка змісту, методів, форм і засобів розвитку ціннісно-смислового наповнення навчальної діяльності студентів.

Отже, у найзагальнішому вигляді проблема формування цінностей у житті людини є проблемою визначення способу буття. Цінності самобутнього, самодіяльного, самоспрямованого існування завжди мали життєдайність у середовищі європейських культур. Усвідомлення таких цінностей, намагання культивувати їх у собі та в інших передбачає прийняття європейських культурних традицій, прагнення до усвідомлення себе їхнім суб’єктом.

У процесі професійної діяльності, за умови позитивної мотивації, форму­ється професійна придатність, що накладає помітний відбиток загалом на лю­дину, її психомоторику, на утворення стереотипів мови й мислення, її установки й ціннісні орієнтації. На думку Є. Юшмова, кожній професійній групі прита­манний свій зміст діяльності, своя система цінностей. Якщо обрана професія й реалізований життєвий зміст, що досягає рівня життєвої цінності, становлять діяльнісно-смислову єдність для суб’єкта, то професійна діяльність набуває суттєвого, смисложиттєвого характеру.

Основою ціннісно-смислових компетенцій особистості, за твердженнями багатьох учених, є різноманітна структура потреб, мотивів, інтересів, цілей, іде­алів, переконань, світогляду, що сприяють створенню спрямованості особистос­ті, виражають соціальну детермінованість ставлення особистості до дійсності. На нашу думку, процес формування цінностей нерозривно пов’язаний з пе­ребудовою свідомості, відмовою від стандартизованих стереотипів мислення і поведінки, розвитком активного, творчого ставлення до себе, до перетворення власної діяльності, засобів і умов її здійснення тощо.

Отже, ціннісно-смислова компетенція належить до сфери професійного сві­тогляду, пов’язана із ціннісними поданнями, здатністю бачити й розуміти навко­лишній світ, орієнтуватися в ньому та усвідомлювати свою роль і призначення.

Для визначення динаміки розповсюдженості відповідних типів ціннісних орієнтацій у студентської молоді, беручи за основу вибір респондентами най­більш значущих цінностей із запропонованого списку, ми застосували методику М.С. Яницького, враховуючи при цьому метод «аксіометри», використовуваний Р. Інглхартом і А. П. Вардамацьким.

Соціологічне дослідження (проведене нами серед студентів трьох областей України), що базувалось на трьохрівневій моделі ціннісної системи особистості (М. С. Яницький) дало можливість з’ясувати орієнтацію на цінності адаптації (виживання та безпеки), соціалізації (соціальне сподівання) та індивідуалізації (незалежність і саморозвиток).

Орієнтація студентської молоді на цінності

Адаптація Орієнтація на порядок, здоров’я, матеріальний достаток 41%
Соціалізація Сім’я, кар’єра, суспільне визнання 28%
Індивідуалізація Самореалізація, свобода, толерантність 17%

 

Погоджуючись із висновком Р. Інглхарта про те, що «вищі» цінності будуть реалізовані тільки після того, як реалізуються «нижчі», ми пов’язуємо результати дослідження із досить низьким рівнем матеріального достатку опитуваних. Адже не є секретом, що поняття «студентське життя» і «матеріальні блага» далеко не завжди є тотожними. Відтак, якщо для старшого покоління питання постійної актуальності проблем економічної безпеки і «виживання» пов’язані з тим, що формування основних цінностей припало на повоєнні роки, то у молоді зміна орі­єнтацій від цінностей адаптації повчязана з підвищенням освітнього рівня.

Літературні джерела (надані в коментарях):

“Педагогіка вищої школи”- Педагогіка вищої школи / [В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, І.С. Волощук та ін.]; за ред.. В.Г. Кременя, В.П. Андрущенка, В.І. Лугового. – К.: Педагогічна думка.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.