Французька література другої половини ХVIII століття

11 Листопада, 20122:44 am

0


Французька література другої половини ХVIII століття

Середина ХVIII століття у французькій літературі – розквіт просвітницького реалізму як провідного літературного напряму. Дідро як видатний представник просвітницького реалізму. Філософські та суспільно-політичні погляди Дідро („Філософські думки”, „Лист до сліпих на науку видющим”). Дідро і „Енциклопедія” як перший в Європі того часу системний виклад досягнень сучасної науки. Просвітницький реалізм естетики Дідро („Прекрасне”, „Про драматичну поезію”, „Бесіди про „Нерідного сина”). Обгрунтування драматургом „середнього жанру” у драматургії, в якому поєднуються комічне і трагічне. Новаторство й суперечності його драматургії ( драми „Батько сімейства”, „Нерідний син”). Реалістичні тенденції прози Дідро.

Викриття релігійного насильства та лицемірства католицької церкви у психологічній повісті „Черниця”. Засудження корисливих інтересів буржуазної сім”ї, що спричинили утримання дівчини у монастирі. Заклик філософа – просвітника бачити у простій людині глибоку, моральну та мислячу особистість. Захист Дідро – просвітником права жінки на свободу та самостійний вибір своєї долі. ”Небіж Рамо” – один з різновидів філософського роману, що написаний у жанрі сатирико-публіцистичного та філософського діалогу. Показ письменником зіткнення передової просвітницької філософії з ворожою мораллю представників верхівки суспільства. Майстерне використання автором жанру філософського діалогу, що дозволяє органічно поєднувати постановку складних теоретичних проблем з образним відображенням дійсності. Показ Дідро характерних рис епохи в долі небожа Рамо й надання герою ознак великого соціального узагальнення. Перетворення цинічних характеристик Рамо у нещадне звинувачення суспільства. Жанрова своєрідність прози Дідро. Історичне значення спадщини просвітника.

Місце Жана-Жака Руссо в літературі французького Просвітництва. Періодизація творчості письменника.

Соціально-політичні та естетичні погляди просвітника-демократа („Роздуми про науки та мистецтва”, „Роздуми про походження та основи нерівності між людьми”). Руссо – найважливіша фігура європейського сентименталізму. Письменник – палкий прибічник природності, чуттєвості, щирості у стосунках між людьми. Майстерне відтворення письменником світу почуттів людини та картин природи. Ліричний настрій, запальна піднесеність, глибока емоційність як характерні ознаки його стилю. Роман Ж.Ж. Руссо „Юлія, або Нова Елоїза” – вершина французького сентименталізму. Утвердження письменником нового типа героя – плебея, наділеного багатим внутрішнім світом та незвичайною чутливістю. Протест проти станової нерівності в романі. Художні особливості образів Сен-Пре й Юлії. Тема природи у творі.

Розкриття проблеми формування нової людини у педагогічному трактаті „Еміль”. Основний педагогічний принцип Руссо – наслідувати природі. Тільки природа виховує в людях почуття гуманності, громадянськості, любові до людей. Обгрунтування теорії природного виховання філософом-демократом, що враховує особливості фізичного, розумового та морального розвитку дитини на різних етапах формування її особистості.

Художнє новаторство роману-автобіографії Руссо „Сповідь”. Своєрідність мемуарного жанру письменника , головна ознака якого – виняткова правдивість автора. Вплив ідей Руссо на подальший розвиток нового жанру у французькій літературі.