Галицько-Волинський літопис – як джерело етнографії

8 Травня, 20111:42 am

0


Галицько-Волинський літопис – як джерело етнографії

Галицько-Волинський літопис – як джерело етнографії

Одним із джерел ХШ ст., що представляє літературу Південної Русі, є Галицько-Волинський літопис. Ця назва охоплює літописні оповідання від перших років XII ст. до 1292 p., які вміщені у Іпатівському літопису і стосуються історії Галицько-Волинського князівства. Таким чином вказаний літопис – є не що інше, як особливе літописне зведення історичних повістей, які належали різним авторам і зредаговані рядом їх складачів.

Над складанням Галицько-Волинського літопису між 1201 і 1292 pp. працювало в певній послідовності не менше п’яти редакторів. При аналізі мови літопису можна встановити такі редакції: від 1201 по 1234 р. включно; редакція 1265 або 1266 pp. включно; редакція включно до 1285 p.; редакція до 1289 р. включно й остаточно до 1292 р. [4, с.26].

 

Літопис починається з огляду подій від перших років об’єднання Галицького і Волинського князівств, від смерті Романа Мстиславовича (1205 р.) і доведений до 1292 р. За своїм змістом Галицько-Волинський літопис відобразив події ХШ ст., які стосуються земель Галицької і Волинської з містами – Галич, Теребовль, Перемишль, Холм, Володимир-Волинський, Луцьк, Пінськ, Берестя, Доргочин та ін. [2, с. 49-50].

 

Поряд з історичними свідченнями у літописі можна знайти багато цінної етнографічної інформації. До цієї важливої інформації відноситься повідомлення стосовно побуту і культури давньоруського населення того періоду:

1. про конструкцію жител, церкву, її начиння – ікони, чаші, дорогоцінні каміння, фрески і т. п., а також детально описується сам процес спорудження храму [3, с.394-446];
2. про військову справу, озброєння – мечі, лук з стрілами, щити, списи, боброві сагайдаки, шоломи [3, с.401-423];
3. про ремесла і заняття – сідельники, лучники, сагайдачники, ковалі заліза, міді, срібла, різьбярі, талановиті зодчі, мисливці, які полювали на бобрів, куниць, вовків, лисиць та інших тварин [3, с.418-423], вирощували жито, льон, овес, пшеницю, ячмінь, хміль; розводили свиней, корів, овець, курей, велику рогату худобу [3, с.452];
4. про вживання хмільних напоїв : вино і пиво [3, с.382];
5. згадується про різноманітні легенди та перекази. Зокрема між ними найбільш цікавим є оповідання про євшан-зілля, що згадується на початку літопису. Це оповідання безпосередньо своїми мотивами перегукується з відомим “Словом о полку Ігореве” [4, с. 28] ;
6. містяться також дані про чаклунів і волхвів [3, с. 402]. Починаючи від 1264 p., після смерті Данила Романовича, літописні оповідання являють собою уривки переважно з історії Волинської землі та про відносини Південної Русі з Литвою та Польщею. Цю частину повістей ми можемо назвати Волинським літописом.

 

Отже, Галицько-Волинський літопис містить багато історичних і етнографічних даних, дає нам загальну характеристику матеріальної і духовної культури народу Київської Руси, сповідування ними тих чи інших звичаїв, обрядів. Коротко викладаються основні засади релігійного світогляду, подається опис внутрішніх інтер’єрів церкви тощо. І саме тому Галицько-Волинський літопис – це цінне джерело, яке несе цікаві відомості з історії та етнографії України.

Діана Гостюк.
Науковий керівник – доц. Шестаков Ю.П.

Використана література:
1. Записки наукового товариства ім. Шевченка / Під ред.    М. Грушевського. – Львів, 1901. – 516 с.
2. Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України : курс лекцій. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 520 с.
3. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця ; Відп. Ред. О.В.Мишанич. – К.: Дніпро, 1989. – XVI. – 591 с.
4. Марченко М.І. Українська історіографія із давніх часів до сер. XIX ст., 1959.-258 с.