Гомер – легендарне ім’я

Вересень 4th, 20132:30 pm

0


Гомер – легендарне ім’я

Жоден митець не зазнав у давньому світі такої слави, як Гомер. Однак, попри всю славу, постать жодного античного автора не викликала стільки запальних суперечок. Вже за доби античності існування Гомера було напівлегендарним. Повідомлення про життя цього співця були надто суперечливи­ми. За право називатися батьківщи­ною Гомера змагалися сім міст, найбільше Хіос, оскільки в ньому проживав рід професійних співців- рапсодів, що називали себе гомеридами (нащадками Гомера).

Давні греки про Гомера. Вже в античності ставили під сумнів як талант, так і саме існування знаменитого аеда. На­приклад, оратор Зоїл у IV столітті до н. д. висміював поета за наївність описів (за це отримав прізвисько «Гомерів батіг»). Деякі вчені з єгипетської Олександрії, готуючи видання поем Для славетної бібліотеки міста, дійшли висновку, що «Одіссея» є твором іншого автора, або ж «Іліаду» поет написав У молодості, а «Одіссею» — в старості, вже набувши мудрості. Інколи під сумнів потрапляла й поетична першість співця. Давні переповідали, що Гомер якось змагався з іншим поетом, Гесіодом, і був ним переможений, оскільки виконував частини «Іліади», де зображувалися війна та битви, а Гесіод співав про почесну працю селянина та мир.

Що б там не було, Гомер лишався взірцем для поетів Усієї античності. Його слово об’єднувало греків у най­складніші моменти їхньої історії. Саме Гомера вивчали юні елліни в школі, адже в поемах траплялися десятки при­кладів для наслідування, сотні доречних думок та влучних порад.

«Гомерівське питання». Питання про достовірність поем та існування Гомера — так зване «гомерівське питання» — з новою силою постало в кінці XVIII століття. Дослідник твор­чості давніх греків Фрідріх Август Вольф, вивчаючи поеми, дійшов висновку про їхню неоднорідність. Вольф висуває тезу про те, що зберегти такі величезні поеми, покладаючись лише на пам’ять, було практично неможливо. Існували різні окремі пісні про героїв, які потім геніально поєднав між собою якийсь Гомер, створивши обидві поеми. Розвиваючи погляди Вольфа, його наступники створили теорію, згідно з якою справжньому Гомеру належать первісні тексти поем, потім вони були змінені й розширені іншими аедами.

Проти поглядів Вольфа виступили вчені, що називали себе «унітаріями». Вони доводили оригінальність та художню єдність поем, порівнюючи їх із народною творчістю, з одного боку, та з європейськими літературними творами,— з іншого. Ці вчені переконували, що відсутність писемності не могла стати вирішальним чинником, бо середньовічні народні поети та виконавці могли запам’ятати твори не менших обсягів.

Відкриття Трої. Поки вчені ламали списи, вивчаючи тексти та мову поем, археолог-любитель Генріх Шліман, з дитинства за­коханий в поеми великого Гомера, вирішив самостійно розпочати пошуки «славної мужами» Трої. Шліман фінансує пошукову експедицію, детально вивчає джерела, передусім античних істориків, порівнює їх із Гомером і даними сучасних йому архе­ологів, і розпочинає розкопки на узбережжі Туреччини. Хоча вчений світ висміював намагання нефахівця, в 1871 році Генріх Шліман знаходить Трою, її фортецю (навколо якої бігав Гектор, прагнучи врятуватися від Ахілла). Шлімана обвинувачували у шахрайстві, але він продовжив свої пошуки вже в Греції, де розшукав «багаті золотом» Мікени, столицю Агамемнона.

Поеми «Іліада» й «Одіссея». Що нам говорять про Гомерів час самі поеми? Вчені визначили, що в них майстерно перети­нається зображення двох епох: давнішої, в якій панувала примітивна демократія, та пізнішої, коли влада опинилася в руках найкращих, що назвали себе царями-басилевсами. Наприклад, для вирішення долі ахейського війська цар Ага­мемнон скликає народні збори, але під час війни прості вояки не відіграють ніякої ролі, змагаються між собою герої. Одіссей розповідає, що власними руками збудував подружнє ліжко у своєму палаці, а царівна Навсікая сама зі служницями пере білизну на березі моря. На початку битви герої виїжджають на колісницях, але в розпалі бою жбурляють один в одного каміння. Отже, Гомер розповідав про події, свідком яких не міг бути він сам. У той же час деякі моменти він висвітлював, спираючись на власні знання. Очевидно, Гомер був сучасником більш пізньої епохи, яка відображується в «Одіссеї».

Коли Гомер описує гостювання Одіссея у феаків, він май­стерно змальовує співця Демодока, що на бенкеті звеселяє співом місцеву знать. Краса слова та сила таланту аеда зворушує Одіссея. Може, в цьому образі Гомер змалював самого себе?

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.

Теги: