Господарська діяльність у сучасних ринкових відносинах

22 Листопада, 20132:08 pm

0


Господарська діяльність у сучасних ринкових відносинах

Економічна діяльність, як і будь-яка форма людської діяльності взагалі, завжди підпорядкована не тільки цілям, але й певним цінностям. Лише на перший погляд економіка та етика зда­ються речами непов’язаними, навіть протилежними одна одній. У бага­тьох сучасних економічних дослідженнях в Україні доводиться, що ра­ціональні (матеріальні) мотиви діяльності в умовах ринку є переважни­ми і їхній вплив поступово стає визначальним. Проте сучасна світова соціологія стверджує, що характер економічних рішень індивіда багато в чому визначається соціокультурними факторами, зокрема певною си­стемою цінностей. Тому однією з актуальних проблем, що потребує до­слідження економічною соціологією, є вивчення цінностей людей, по­в’язаних з виконанням ними різних видів економічної діяльності.

Провідні вчені-економісти завжди звер­тали увагу на множинність людських інтересів, незведеність їх лише до економічних переваг. Але вони свідомо конструювали абстракт­ну модель економічного суб’єкта, який є вільним від соціальних, ідеоло­гічних, ціннісних та інших мотивів, протиставляючи її реальній людині, оскільки у випадку відображення господарюючої людини у всьому роз­маїтті потреб та інтересів не можна було б виділити причинні зв’язки й закони і створити теорію, що включає в себе кількісні співвідношення між змінними. Як суттєві характеристики економічного суб’єкта були обра­ні егоїзм і прагнення до прибутку в силу надзвичайної стійкості саме цих властивостей людини. Таке редукування дозволило досягти логічної яс­ності та зробило можливими кількісні виміри і статистичні узагальнення. Але, з іншого боку, виділення з усього розмаїття господарських мотивів одного як головного і створення на цій основі єдиної ієрархії потреб та переваг (найвідоміша – мотиваційна модель потреб, запропонована А. Маслоу) у дійсності суттєво збіднюють картину економічної реальності, оскіль­ки потреби людини організовані складніше. Крім ранжирування своїх пе­реваг, людина здатна робити вибір більш високого рівня – між різними ієрархіями, тобто між різними системами цінностей.

Ключове місце в економічних моделях людської поведінки займає поняття раціональності, що розуміється як послідовність вибору кра­щих варіантів на шляху досягнення поставленої мети. При цьому раціо­нальність зводиться до дотримування економічного інтересу, і, таким чином, “кожна розумна дія є водночас і дія економічна”. Але таке звужене розуміння раціональності викликає заперечення з позицій соціології. М. Вебер доводив, що поняття раціональності може мати різний зміст. Поряд з так званою інструментальною (формальною) ра­ціональністю він виділяв іншу (субстантивну) раціональність, пов’яза­ну з орієнтацією на кінцеві цінності. Як зазначає В.В. Радаєв, “прийнят­тя передумови про існування субстантивної раціональності є надзви­чайно важливим для соціологічного підходу. … Мова йде не лише про вибір засобів досягнення кінцевих цілей, але і самих цих цілей (ціннос­тей)”. Тим самим раціональність ставиться в залежність від діючих у даному суспільстві норм і цінностей. Різні соціокультурні кон­тексти формують різні типи раціональності. Подібний розподіл можна зустріти і в сучасній економічній теорії. Так, у А. Хіршмана поряд з пе­ревагами, що визначаються зміною інтересів, виділяються метапереваги, пов’язані зі зміною цінностей. Отже, можна стверджувати: являючи собою галузь культури, економіка пронизана системою ціннісних настанов та уявлень даного суспільства і може функціонувати тільки при наявності певної системи етичних норм та цінностей, що визнаються переважною більшістю суб’єктів господарювання.

За умов переходу до ринкової економічної системи, що відбувається зараз в Україні, проблема трансформації ціннісних систем у масовій свідо­мості людей виявляється все більш актуальною. Побудова взаємовідно­син на принципах ринкової економіки передбачає кардинальні зміни у світоглядних орієнтаціях і цінностях людей. Соціологи констатують кри­зові тенденції в ціннісних системах, пов’язані здебільшого з поляриза­цією думок у різних соціальних групах та їх поділом на прихильників ринкових реформ і захисників традиційної системи планування та “зрівнялівки”. Відповідно зазнають трансформації мо­делі економічної поведінки, настанови і норми, а також засоби економіч­ної діяльності, що включають у себе стандарти прийняття, усвідомлен­ня, передбачення, оцінки та дії.

Формування ціннісних систем, адекватних цивілізованому ринку, – три­валий процес. Зміна ціннісних пріоритетів не відбувається раптово, а вимагає перебудови всієї структури цінностей як на рівні окремої осо­бистості, так і на рівні суспільної свідомості загалом. О.Г. Злобіна на основі аналізу результатів соціологічних опитувань, прове­дених на початковому етапі формування ринкових відносин в Україні, Росії та Білорусі, констатує наступне: зміни, що відбуваються в посттоталітарному суспільстві, з одного боку, посилюють ступінь особистої активності, з іншого – погіршують умови життя, призводять до зростан­ня незадоволеності і створюють, таким чином, не лише об’єктивні, але й суб’єктивні труднощі для становлення ринкових відносин; відповідно зазнає трансформації система суспільних цінностей стосовно регулю­вання поведінки окремого індивіда. У нових економічних умовах акцен­ти зміщуються в напрямку домінування відносин за типом “особа – гру­па”, а не “особа – суспільство”, як це мало місце за умов соціалізму; у масовій свідомості відбувається оформлення деяких перехідних ціннісних утворювань, що об’єднують елементи старої ціннісної систе­ми і цінності ринкового спрямування, серед яких пріоритетними є цінності саморозвитку, самореалізації, активної та діяльної поведінки.

Указані тенденції залишаються визначальними у формуванні ціннісних систем масової свідомості і сьогодні, тобто формування рин­кового механізму в нашій країні є не тільки соціально-економічною, але й етичною проблемою.

Ураховуючи наведене вище, вважаємо доцільною розробку методоло­гічного підходу до аналізу впливу ціннісних настанов господарюючих суб’єктів, що задаються соціокультурним середовищем нашого суспіль­ства, на форми прояву їхньої економічної поведінки в умовах перехідної економічної системи.

У соціологічній літературі існують різні способи класифікації цінно­стей у залежності від цілей дослідження, методологічних передумов тощо. Запропонована типологія, не підмінюючи і не заперечуючи інші способи класифікації цінностей, виходить із самостійності питання про те, яку значимість у структурі людських цінностей мають, з одного боку, прагнення до індивідуальної автономності, до затвердження і реалізації власного “Я” та, з іншого боку, настільки ж природна потреба в інте­грації, тобто долученості до соціуму.

З позиції поставленого питання виділяються два типи цінностей, що позначимо як індивідуалістичні і колективістичні. Вони виражають ніби крайні полюси надзвичайно різноманітного спектра людських ба­жань і спрямувань. Така класифікація дозволяє дослідити відмінності між цінностями, типовими для різних соціальних і культурних спільнот. Фактор індивідуалізм/колективізм як один з параметрів національної культури, що визначає характер і форми економічної діяльності, був ви­ділений у дослідженнях голландського вченого Г. Хофстеде. На його дум­ку, індивідуалістичні і колективістичні цінності мали вирішальне зна­чення в становленні різних економічних систем та їх модифікацій. Якщо для країн Західної Європи та Америки характерний яскраво вира­жений індивідуалізм, то для колишнього Радянського Союзу типовим був колективізм. Його своєрідні різновиди представлені і в інших краї­нах, наприклад в Японії. На погляд автора, така підстава для класифі­кації цінностей є корисною для вивчення динаміки трансформації ціннісних систем на етапі переходу до ринкових відносин. До альтерна­тивної пари індивідуалізм/колективізм вбачається необхідним додати та­кож етнічні цінності, що виявляють специфіку етнічних розходжень у ціннісних позиціях. Таким чином, три виділених типи цінностей – колек­тивістичні, індивідуалістичні та етнічні – виражають діалектичне співвідношення загального, одиничного й особливого в структурі цінно­стей. У реальному житті ці три типи цінностей знаходяться в тісному взає­мозв’язку, взаємообумовлюють і одночасно обмежують один одного.

Індивідуалістичні цінності. У широкому розумінні індивідуалізм – це такий напрямок думок, почуттів і бажань, що розцінює життя окре­мої людини як більш важливе, ніж життя великих співтовариств і су­спільства в цілому. Таким чином, у першу чергу затверджується самоцінність особистості як такої, тобто “визнання абсолютного сувере­нітету поглядів і схильностей людини в сфері її життєдіяльності, якою б специфічною вона не була”. Філософія індивідуалізму підкрес­лює такі цінності: свободу й автономію індивіда; ініціативу як засіб до­сягнення своїх цілей; рівність можливостей як умову конкурентної бо­ротьби; прагматизм як раціональний світогляд, в основі якого цілковите зосередження на власних потребах і прагненнях.

Колективістичні цінності. Колективізм у соціально-філософсько­му розумінні означає включеність індивіда в один чи декілька колек­тивів, особливо в економічних і соціальних відносинах. Він проголошує єдність у формі товариськості чи братерства, у якому відбувається роз­ширення сфери публічного життя і приватні права суб’єкта на автоно­мію не даються нікому.

Основні принципи цієї системи цінностей ґрунтуються на тому, що людина – лише частинка, але невід’ємна частинка, світобудови. Вона має бути в гармонії з природою та особливо з іншими людьми. Сенс її існу­вання і призначення ґрунтується в суспільстві. Кожна людина мусить зна­йти своє місце в структурі суспільства, аби вона могла надійно функціо­нувати. Для цього вона повинна жити відповідно до своїх громадських обов’язків, добровільно підпорядковуватися суспільним цілям.

Етнічні цінності. Дослідження в галузі етносоціології, антропології та історії сприяють усе більшому визнанню того факту, що на життєді­яльність суспільства, і в тому числі на сферу економічного життя, ро­бить вплив такий фактор, як національні традиції. Сформовані в даній державі характери і звичаї, правові та релігійні підвалини, а також куль­турні і ментальні особливості нації визначають у кінцевому підсумку успішність тієї чи іншої економічної програми. Як показує досвід соціо­логічних досліджень у багатьох країнах “третього світу”, сфера націо­нальних почуттів являє собою складний і неоднозначний ціннісний кон­текст, що не завжди ясно усвідомлюється та, як правило, мало врахо­вується в економічному житті суспільства.

Культура, як відомо, завжди національна, а в наш час питання нації і національного в людині взагалі стає актуальним у сучасному світі: фе­номен “етнічного відродження” виходить на авансцену життя. Сучас­ною наукою визнається, що національні особливості повинні бути наяв­ними навіть у, здавалося б, універсальних схемах соціального устрою. Кожен народ створює тільки йому властиві форми ринкового господа­рювання, і те, що спрацьовує в одному культурному середовищі, відштов­хується від іншого. Тому багато механізмів ринкової економіки, що пра­цюють на Заході, при перенесенні в українське середовище виявляють­ся недієздатними. Це може бути прикладом того випадку, коли функціо­нування економічних відносин не складається стихійно, а піддається корегуванню з боку існуючих у даному суспільстві соціальних норм, традицій і національної психології. Разом з тим у сучасному світі в силу взаємопроникнення культур постійно відбувається обмін системами цінностей, наслідування і втілення в життя ефективних принципів го­сподарювання. Це сприяє зближенню і трансформації ціннісних систем.

Відомості про автора: О.М. Дрожанова, м. Миколаїв