Характер і умови журналістської праці – Частина 2

Травень 1st, 20128:18 am

0


Характер і умови журналістської праці – Частина 2

Характер і умови журналістської праці – Частина 1

Етичні норми журналістської діяльності. Студенти повинні зрозуміти, що журналістська етика – це власне наука про професійні етичні закономірності, особливості, цінності та норми журналіста, певна система вимог до збору інформації та підготовки матеріалу.

На перехідному етапі розбудови незалежної демократичної держави в умовах переходу від тоталітарного способу мислення відбувається певна трансформація ціннісних орієнтацій, що призводить до зміни всієї духовної свідомості. Але залишаються етичні цінності, притаманні журналістиці: загальнолюдські (людина, світ, життя, справедливість тощо), національні (нація, національна культура, національна політика, національна держава), етнічні (етнос, етнічна культура, історія етносу), професійні (свобода слова, правдивість, справедливість, неупередженість, відповідальність тощо), індивідуальні (самовдосконалення, шляхетність, доброта, любов до ближнього, щирість, пошана, сміливість тощо).

Для повного ознайомлення з вимогами Кодексу професійної етики українського журналіста передбачено всебічний аналіз його тексту (додаток 2). Подібне питання буде неповним без подання порівняльних характеристик західних журналістських кодексів.

Сучасне законодавство України про пресу. Питання правової регламентації преси в Україні на сьогодні є дуже важливим. Створено правові основи діяльності друкованих ЗМІ в Україні, встановлено державні гарантії їх свободи згідно з Конституцією України і відповідно до Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (1992) (додаток 1), Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (2001) (додаток 5). Основні положення документа полягають у регламентації організації діяльності друкованих ЗМІ; відносин між редакціями друкованих ЗМІ, громадянами та організаціями; міжнародної діяльності друкованих ЗМІ; відповідальності за порушення свободи діяльності друкованих ЗМІ.

Увагу студентів треба привернути до порядку організації та провадження видавничої діяльності в Україні, розповсюдження видавничої продукції, умов взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи. Для цього розглянуто й проаналізовано Закон України “Про видавничу справу” (1997), який регламентує сприяння законодавства у сфері видавничої справи, національно-культурного розвитку українського народу, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виробників, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

**********

+ комплексний характер журналістської праці поєднує в собі декілька видів діяльності – літературну (створення інформаційно-публіцистичних текстів), редакторську (правка та доробка авторських текстів) й організаційну (масова робота з аудиторією, авторським активом, про що мова буде йти на наступних заняттях);
+ індивідуально-колективний характер журналістської праці передбачає розуміння молодим журналістом, який тільки прийшов на роботу до редакції, своєї ролі й місця в загальному процесі виробництва газети. Треба розвивати здатність найбільш оптимально поєднувати особисті творчі прагнення з корпоративними інтересами редакції. Добровільне й свідоме самообмеження журналістом-новачком особистих планів і амбіцій, узгодження їх із завданнями колективу не тільки не обмежує права на творчість молодого журналіста, а й дає йому можливість будувати свою подальшу роботу в гармонії з інтересами колег, колективу в цілому. Саме дотримання цих нюансів надалі позначається на соціально-психологічному кліматі відділу й редакції в цілому;
+ виробничо-творчий характер журналістської праці передбачає чітке підпорядкування виробничому ритмові випуску номера газети. Як і на будь-якому іншому виробництві, в редакції є виробничі плани, за допомогою яких нормують всю творчу роботу журналіста. Відповідно до цих планів журналіст повинен щоденно писати певну кількість рядків для того, щоб вчасно заповнювати газетні шпальти чергового номера;
+ галузева (і журналістська) спеціалізація передбачає кілька форм: розподілення між співробітниками різних проблем галузі, сфери громадського життя, що їх висвітлює відділ; жанрова спеціалізація (хтось пише репортажі, хтось – інтерв’ю, хтось готує огляди тощо). Такий розподіл праці дозволяє виховати в редакції людей чимось зацікавлених, “схиблених”.