Характерні риси творчості провансальських трубадурів

Жовтень 23rd, 201311:34 am

0


Характерні риси творчості провансальських трубадурів

Народження європейської середньовічної лірики. рицарська лірика виникла на півдні Франції, у Провансі, на межі XI—XII століть. Контакти французів з арабізованою Іспанією та країнами Близького Сходу (як наслідок хрестових походів) сприяли розширенню світогляду європейців, знайомили їх із культурою арабських країн, з досягненнями їхньої науки, філософії, поезії. Саме з арабської поезії в європейську прийшла рима, яка суттєво змінила і вдосконалила європейський вірш.

У цей час відбувається піднесення європейських міст. Вони стають центрами світської освіти і вільнодумства. Європа знову знайомиться зі своєю античною спадщиною: творами Арістотеля, Платона, Вергілія, Овідія. Все це призводить до послаблення впливу церкви. Європейські культура і література стають більш світськими.

Нові ідеали лицарства. Проте не тільки міста, а й феодальні замки були охоплені новими віяннями. На цей час змінюються ідеали та спосіб життя лицарства. Поряд із кодексом честі з’являється поняття куртуазія — ввічливість. Ідеальний лицар має бути не тільки мужнім, хоробрим і чесним, а й вишуканим, ввічливим, вихованим, вміти поводитись У добірному товаристві королівського двору. Поряд із колишніми розвагами — полюванням і військовими вправами — поширеним стало захоплення музикою, літературою. Помітну роль у придворному колі відіграє благородна дама, часто дружина шанованого вельможі. Вона, за законами куртуазії, повинна була вишуканістю і красою приваблювати у свій дім гідне товариство.
З’являється куртуазна літера, тура, провідним образом якої стає мандрівний лицар. Шукаючи подвигів та слави в ім’я своєї Чарівної Дами, він блукає країнами Європи та Сходу і вмирає з її іменем на вустах. Показовою в цьому плані може бути історія поета Джауфре Рюделя — одна з найпопулярніших легенд про кохання трубадурів.

Трубадури — мандрівні лицарі-поети. Подорожуючи від одного вельможі до іншого, вони оспівували Чарівну Даму, кохання як найвище благо, дароване людям, весну, квітучу природу, свої нерозділені почуття, сум розлуки. У поезії трубадурів Чарівна Дама посідала приблизно таке саме місце, як Мадонна — в релігійній поезії середніх віків. Тільки Мадонна була на недосяжних небесах, а Чарівна Дама — на землі і в серці закоханого. Трубадури оспівували її красу і благородство. Образи Чарівної Дами та закоханого в неї лицаря позначені рисами традиційності. Вона — знатна, красива, благородна заміжня жінка. Він — відданий їй серцем васал.

Кохання високе і низьке. У ліриці трубадурів відображено різні стани розвитку почуттів. Спочатку закоханий лицар — сором’язливий і боязкий; Дама — гордовита й холодна. Потім за вірне служіння і чудові пісні вона дарує лицарю знаки своєї уваги — перстень, рукавичку тощо. Лицарське кохання трубадурів таємне, вишукане, часто нерозділене. Трубадури розрізняли високе і низьке кохання. Високе вони зберігали в серці як священний скарб, низькому ж не надавали значення. Один із трубадурів стверджував, що справжнє — високе — кохання не може бути розділеним.

Проте й чуттєве, тілесне кохання мало місце в поезії трубадурів. Часто поети бачили свою Даму серця у снах-видіннях, вкривали поцілунками її тіло. У середні віки в сяянні земної краси вбачали прояви краси небесної, краси Абсолюту. На фасаді церкви в Сен-Дені на початку XII століття було зроблено напис: «Чуттєвою красою душа звеличується до істинної краси і від землі підноситься до небес».

розмаїтість лірики трубадурів. Досконале кохання вимагало досконалих поетичних форм. Ліри-ка провансальських трубадурів була надзвичайно різноманітна. Трубадури ускладнювали віршування і «гралися» римою. Водночас їхня поезія «вбиралась» у тверді канонічні форми, як у лицарські обладунки. Найпопу-лярнішими поетичними жанрами були канцона, альба, сирена, пасторелла, сирвента, плач. Високе кохання оспівували в канцонах та сиренах, низькому присвячували а л ь б и й пасторелли — пісні з певним сюжетом. З поезії трубадурів бере початок і балада.

Наявність у поезії трубадурів таких форм як сирвента і плач свідчать про те, що хоч любовна тематика і посідала провідне місце, вона не була єдиною.

Вплив поезії трубадурів на культуру Європи. У XIII столітті починається занепад провансальської поезії, який прискорюється з нападом на багатий Прованс північних французьких баронів. Двадцятилітня війна зруйнувала Прованс і спричинила втечу трубадурів до Італії, Іспанії, Німеччини. їхня творчість поширюється в цих країнах. Особливо значним був вплив трубадурів на італійську культуру, зокрема на Данте і Петрарку. А з лірикою Петрарки — на європейську поезію загалом. У наступні століття лірикою трубадурів захоплювались, перекладали і наслідували її в німецькій літературі — Генріх Гейне, у французькій — Артюр Рембо, у російській — Олександр Блок.

Канцона — вишукана пісня, головним чином любовної тематики.

Альба — пісня ранкової зорі, яка прославляє щасливу взаємну любов на світанку.

Сирена — вечірня пісня кохання, прототип серенади.

Пасторелла — вірш, що зображує зустріч лицаря і пастушки.

Сирвента — пісня, присвячена політичним і суспільним темам, нерідко спрямована проти ворогів поета.

Плач — пісня, близька до сирвенти, в якій поет оплакує смерть сеньйора чи близької людини.

Головні ознаки лірики трубадурів:

— поява рими, досконалість поетичної форми;

— образи мандрівного лицаря та його Дами;

— тема високого кохання (як правило, нерозділеного), весни, суму розлуки, поклоніння Чарівній Дамі;

— тема служіння королю, оспівування війни, сміливості лицаря;

— канонічні жанри — канцона, альба, сирена, пасторелла. балада, сирвента, плач.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.