Характеристика окремих складових частин сучасного уроку

Березень 31st, 201411:47 am

0


Характеристика окремих складових частин сучасного уроку

Однією з важливих умов успішного проведення уроку є правильна організація класу на виконання навчального завдання.

Вступна частина уроку може мати різний характер. Учитель може почати роботу з перевірки виконання домашнього завдання. Це здійснюється опитуванням учнів, фронтальною перевіркою виконання домашніх письмових робіт або оцінкою знань, виявлених під час виконання невеликих практичних завдань.

Урок можна розпочати бесідою, мета якої полягає в підготовці учнів до вивчення нової теми. Тоді перевірка виконання домашнього завдання і оцінка знань учнів здійснюються в процесі пояснення нового матеріалу і його закріплення чи під час самостійної роботи. Пояснюючи новий матеріал, учитель спирається на виконані домашні завдання, а закріплює його в тісному зв’язку з раніше вивченим.

Можна розпочати урок самостійною роботою учнів, наприклад, розв’язуванням математичних задач, лабораторно-практичною чи лабораторно-дослідною роботою і т. д. Така форма роботи підготовляється відповідними домашніми завданнями. Якщо вчитель, наприклад, перед тим дав учням завдання провести спостереження, зв’язані з темою наступного уроку, то урок добре розпочати з опрацювання та узагальнення матеріалу цих спостережень.

Досвідчені вчителі іноді, не оголошуючи самої теми, починають урок з цікавого факту, афоризму, щоб привернути увагу учнів до теми, до певної проблеми. Наприклад, у молодших класах учитель може розпочати урок пояснювального читання із загадки, відгадка якої підвела б до теми,

У старших класах урок можна почати з аналізу виконаних учнями трудових завдань, які безпосередньо зв’язані з дидактичним матеріалом курсу фізики, математики, креслення, біології, фізіології тварин чи рослин, хімії і т. д.

Отже, у вступній частині уроку вчитель підготовляє учнів до засвоєння нового навчального матеріалу, відповідно спрямовує їх пізнавальну діяльність. Учитель, особливо у молодших класах, повинен стимулювати розвиток пізнавальної активності учнів та рекомендувати батькам додаткову літературу на сучасні технології навчання. Зараз часто говорять про позитивний ефект ігрового навчання. Рекомендуємо дізнатися більше по іграшки, що допомагають у навчанні за посиланням: /detkamnado.com.ua/legends-of-chima.

Самостійна робота сприяє утворенню в учнів ясних, точних понять, свідомому і міцному засвоєнню матеріалу, причому пізнавальна діяльність учнів спирається не тільки на мислительні операції, а й на практичні дії, включаючи в процес сприймання і руховий аналізатор, що збагачує чуттєву основу процесу набування знань.

Знання стають міцними, свідомими, коли вони застосовуються в житті, на практиці.

Закріплення знань, формування в учнів практичних умінь і навичок становить важливу складову частину уроку.

Мета закріплення – встановити міцний зв’язок між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірити правильність утворених наукових понять, асоціацій, виробити вміння застосовувати знання на практиці. Пояснення і закріплення знань – два тісно пов’язані між собою процеси. Вчитель переходить до пояснення нового матеріалу лише тоді, коли впевниться, що учні міцно засвоїли попередній.

Закріплення не обов’язково має йти за поясненням нового матеріалу. У ряді випадків на закріплення можна відводити початок уроку, коли виникає потреба повторити пройдене і підготувати учнів до опанування нових понять; в інших випадках закріплення здійснюється в процесі або після пояснення нового навчального матеріалу.

Важливим засобом застосування і закріплення знань є вправи. Вправи сприяють міцному засвоєнню матеріалу, виробленню навичок і вмінь, допомагають учителеві виявити, як учні розуміють вивчений матеріал. Особливо корисні вправи корегувальні, якими вчитель запобігає неправильному розумінню і тлумаченню окремих питань, активізує роботу всього класу, забезпечує систематичний зворотний зв’язок (інформацію) у навчальному процесі, а це сприяє підвищенню ефективності уроку.

Важливу роль у застосуванні знань і їх закріпленні відіграє самостійна практична робота учнів. Самостійне розв’язання експериментальних задач, практичні і дослідні лабораторні роботи, виготовлення різного роду навчальних посібників – приладів, моделей, конструкцій тощо – активізує творчу мислительну діяльність учнів, є засобом свідомого засвоєння і застосування знань. У школі широко застосовуються такі Види практичних самостійних робіт:

а) вправи, зв’язані з поглибленим опрацюванням пройденого матеріалу;

б) самостійне вивчення нового матеріалу за підручником чи іншими літературними джерелами;

в) різні види лабораторних робіт. Лабораторні роботи на закріплення найчастіше застосовуються на уроках фізики, хімії,, природознавства, техніки;

г) самостійне поопераційне вивчення дидактичного матеріалу в процесі програмованого навчання;

д) самостійна робота за програмованим підручником чи з комп’ютером.

Отже, урок як форма навчальної роботи становить єдине ціле, об’єднане навчально-виховною метою, темою і змістом навчального матеріалу.

Його структура залежить від:

а) конкретних дидактичних завдань;

б) змісту навчального матеріалу;

в) методів навчання і практичної діяльності учнів;

г) рівня підготовки учнів.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто