Ідентичність постколоніальної особи й літератури

3 Листопада, 20122:03 am

0


Ідентичність постколоніальної особи й літератури

Ідентичність особи, тобто її самототожність, відчуття власного Я, одночасно детермінується різними чинниками, як-от місце народження і проживання, мова, етнічність, раса, громадянство, стать, вік, релігія, фах, сімейний стан тощо. Тому постструктуральні, постмодерні і пост-колоніальні теорії розглядають ідентичність як множинну і різнорідну, часто гібридну, коли мовна, етнічна й національно-культурна ідентичності не збігаються, а складно взаємодіють, переносячи конфлікти між тотожністю і відмінністю, Я та Іншим у саму серцевину нашої самосвідомості.

Джозеф Конрад – це псевдонім Теодора Юзефа Конрада Коженьовського, поляка, котрий народився в Україні (Бердичів), у дитячі роки разом із сім’єю був виселений у глибину Росії через участь батька в польському визвольному русі, а згодом емігрував в Англію і став визнаним майстром англійської літератури, незважаючи на окремі закиди у «зраді» польської культури (Е.Ожешко) чи, навпаки, у надмірній «польськості» (В.Вульф). Зате Семюеля Беккета, котрий народився в Ірландії і провів там молоді роки, але тримався осторонь національного руху, а згодом виїхав до Парижа, де переважно й мешкав усе життя, свої твори писав англійською, а потім французькою мовами, вважають ірландським письменником.

Очевидно, немає літератур поза- чи наднаціональних, однак мовний та етнокультурний фактори – серед провідних чинників самоідентифікації. Англомовні літератури Великобританії, США, Канади, Австралії мають між собою тісніший культурно-історичний зв’язок і ширше комунікативне поле, ніж етнічні складники швайцарської літератури, яка твориться німецькою, французькою, італійською та ретороманською мовами.