Інтеграція науково-технічної сфери України і Росії в умовах глобалізації

Квітень 24th, 201311:06 am

0


Інтеграція науково-технічної сфери України і Росії в умовах глобалізації

Технічна революція на сучасному етапі розвитку світової економіки багато в чому визначає характер і зміст процесів, що протікають як в окремих країнах і регіонах, так і в усій сфері міжнародних відносин.

В даний час, глобалізація розглядається з двох точок зору: як природний, об’єктивно-економічний процес; як силовий процес в інтересах глобалізаторів, якими виступають розвинені центри цієї системи. У цих умовах перед країнами, що інтегруються виникають дві альтернативи інтеграції в світову інноваційну систему: перша, країна спирається на власну стратегію інноваційного розвитку з урахуванням впливу силовий глобалізації; друга, країна підпорядковується процесам силової глобалізації, інтегруючись у світову глобалізаційної систему за правилами країн лідерів економічного розвитку. Другий варіант, на думку авторів найбільш буде притаманний Україні при вступі до ЄС.

У зв’язку з вище зазначеним, на наш погляд, більш перспективним та ефективним може стати партнерство України з Російською Федерацією (РФ), оскільки обидві країни об’єднує схожі тенденції в економічному розвитку, порівнянний інтелектуальний і науково-технічний потенціал та ін..

Аналіз статистичних даних експорту / імпорту наукових послуг Харківської області у 2003 р., також свідчать про те, що основним партнером підприємств області в експорті цих послуг є РФ, частка якої в загальному обсязі наданих послуг складає 59%.

У порівнянні з 2002 р. обсяг послуг, наданих російським підприємствам, збільшився на 19%, а отриманих знизився майже в 3 рази, що значною мірою вплинуло на загальне зниження імпорту наукових послуг в цілому.

З метою розробки та впровадження спільних українсько-російських інноваційних програм доцільно було б створити відповідні структури при урядах обох країн, а спільну координацію інноваційного співробітництва покласти на спеціальну підкомісію, яка б здійснювала свою діяльність в рамках Змішаної Українсько-Російської Комісії зі співробітництва. По кожній програмі обов’язково повинні призначатися співголови і невеликий за кількістю штат відповідальних управлінців та координаторів.

Джерела фінансування спільних інноваційних програм повинні бути досить розгалужені. Необхідно залучати бюджетні асигнування, кошти інноваційних фондів, зацікавлених підприємств і організацій, приватних фірм та окремих фізичних осіб. Механізм фінансування кожної програми і розподіл доходів у результаті її реалізації може бути схожим на ідеологію акціонерного товариства. Важливою складовою реалізації такого механізму є активне залучення банківського капіталу до інноваційних проектів, як це практикується у багатьох країнах. Також повинні бути використані останні технології в сфері безпеки – починаючи з веб камер Київ для обміну даними и закінчуючи високотехнологічним шифруванням даних.

Прагнучи стабілізувати національні економіки, удосконалювати технічну базу галузей, успішно вийти на світові ринки в якості повноправних членів світового співтовариства, Україна і Росія можуть стати один для одного найбільш перспективними і вигідними партнерами, які провадять спільну довгострокову економічну та науково-технічну політику, яка забезпечить можливість участі у багатосторонніх формах науково-технічного співробітництва в європейському напрямку.

У сучасних умовах, на структуру цілей, інтересів і цінностей державної політики України у сфері наукового і науково-технічного співробітництва як з країнами СНД, так і ЄС безпосередньо і опосередковано впливають сучасні геоекономічні та геополітичні процеси. При цьому необхідно відзначити, що останні характеризуються тенденціями глобалізації та інтернаціоналізації світової економіки, широким використанням інформаційних технологій, формуванням нового типу економіки – “економіки знань” або інформаційної економіки, інтернаціоналізацією наукових досліджень.

Системним проявом названих тенденцій є зміна форм і механізмів міжнародного співробітництва, яке спонукає до тісної співпраці наукової, науково-технологічної, зовнішньої і торгово-економічної політики.

Вони виконують роль факторів, які зумовлюють наступні довгострокові стратегічні цілі державної політики України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва взагалі, і співробітництва з РФ зокрема.