Інтерактивне навчання у вищому навчальному закладі

Грудень 12th, 20122:55 pm

0


Інтерактивне навчання у вищому навчальному закладі

У педагогічній літературі описано чимало типів організацій навчання (за рівнем активності суб’єктів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо

Слово «інтерактив», походить від англійського inter – взаємний і act – діяти. Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання -це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачува­ну мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Під інтерактивністю перед усім розуміють принцип побудови і функціо­нування педагогічного, психологічного, комп’ютерного спілкування в режимі діалогу. Реалізуючи технологічні принципи навчання, інтерактивна педагогічна технологія передбачає й інтерактивність комп’ютерних засобів навчання, і інтерактивність організації педагогічного процесу, коли базовим концептуальним положенням визначено навчання на основі інтерактивного спілкування.

Інтерактивна модель навчання передбачає застосування технологічного підходу і бачиться нами як застосування у навчанні сукупності інтерактивних технологій, загальною ознакою яких є принципи інтеракції: багатостороння комунікація, взаємодія і взаємонавчання студентів, кооперована навчальна ді­яльність з відповідними змінами у ролі і функціях як тих, хто навчається, так і викладачів. Така модель передбачає і особливе розуміння заняття у ВНЗ як форми навчання, яке теж ґрунтується на технологічному підході. Тому доцільно пояснити деякі аспекти цього підходу.

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) органі­зації навчання студентів у малих групах об’єднаних спільною навчальною ме­тою. Кооперативне навчання відкриває для студентів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню особистостями вищих результатів засвоєн­ня знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Засобом інтерактивного навчання може виступати також системи оповіщення. В наш час дуже легко знайти найкращі системи оповіщення, встановити їх у навчальних закладах і програвати цікаві факти та оголошення для студентів та учнів.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «Два-чотири-всі разом», «Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум».

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що пе­редбачають одночасну спільну роботу всього колективу. Це і обговорення про­блеми у загальному колі (застосовують з іншими технологіями), і «Мікрофон» (надається можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), і незакінчені речення (поєднується з вправою «Мікрофон»), і «Мозковий штурм» (відома інтерактивна технологія колективного обговорен­ня, широко застосовується для прийняття кількох рішень з конкретної про­блеми), і «Навчаючи – вчуся», і «Ажурна пилка», і «Case-метод», і «Дерево рішень».

Навчання у дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності студен­тів у процесі навчання, оскільки дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Такі технології – досить цікаві для сучасної школи. До них належать «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Безперервна шкала думок», «Дискусія», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», «Дебати».

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня пе­ревага у тому, що засвоюються всі рівні пізнання – знання, розуміння застосу­вання, оцінка. В групах збільшується кількість студентів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Значно підвищується особистісна роль викладача – він виступає як лідер, організатор.

Проте, за будь-яких умов викладач проводить інтерактивну лекцію, семі­нар, практичне заняття.

Наведемо можливу їх структуру.

ЛЕКЦІЯ
Структура (основні компоненти) лекції як форми організації навчання у ВНЗ Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)
1. Мотивація діяльності слухачів (привернення уваги до теми) Пояснення значущості теми; бесіда щодо важливості теми; проблемне завдання, питання щодо теми та ін.
2. Представлення теми, плану, очікуваних результатів, списку рекомендованої літератури Обов’язковий запис теми і плану студентами. Пояснення, де і яку інформацію щодо питань плану студенти можуть знайти. Формулювання результатів, що очікує викладач від студентів по завершенні вивчення теми. Опис можливих форм контролю цих результатів
3. Постановка питань, проблемних завдань, на яких буде зосереджено увагу Формулювання і запис на дошці питань чи завдань, на яких студенти мають зосередити увагу під час лекції
4. Виклад основних питань лекції з висновками до кожного Формулювання висновків до кожного з питань лекції; формулювання студентами питань до викладача; завдання до кожного питання
5. Загальні висновки до теми лекції Формулювання висновків усно, в бесіді зі студентами, складання узагальнюючих таблиць, схем тощо.
6. Перевірка результатів засвоєння Повернення до теми і очікуваних результатів у бесіді, короткому тесті, 5-хвилинному есе, вільному писанні тощо
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ
Структура (основні компоненти) семінарського заняття Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)
1. Попередня підготовка студентів за планом і літературою, що надані викладачем Перевірити наявність літератури в кабінеті або читальному залі; приготувати дискусійні питання
2. Мотивація навчальної діяльності Постановка проблемних питань; опора на попередній досвід при обговоренні (зв’язок із попереднім заняттям); пояснення практичного значення теми. Використання таких технологій, як мозковий штурм, мультиголосування, мікрофон тощо
3. Представлення теми, плану, завдань заняття Записати і пояснити тему і план заняття
4. Обговорення зі студентами матеріалу згідно плану заняття Організація обговорення теми семінару, представлення різних точок зору для проведення дискусії; постановка уточнюючих запитань; спонукання до підсумків, узагальнень, висловлення власної думки, застосування інтерактивних технологій – робота в малих групах, в парах, займи позицію, дискусія, дебати тощо
5. Підбиття підсумків заняття Проведення бесіди: чого досягли, що сподобалось, що ні, оцінювання і самооцінювання діяльності групи і окремих студентів; застосування технологій -незакінчене речення, дерево рішень, мікрофон тощо
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Структура (основні компоненти) Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)
1. Представлення теми, плану, завдань заняття Написати тему, пояснити план, завдання заняття
2. Розв’язання пізнавальних завдань Підготувати систему завдань, що виконується на основі текстів або дослідів.Використання інтерактивних технологій – робота в малих групах, в парах, проекти, імітація, симуляція, кейс-метод тощо
3. Обговорення отриманих результатів Підведення підсумків і обговорення результатів у загальному колі
4. Підведення підсумків заняття Самооцінювання діяльності групи і окремих студентів; застосування технологій – незакінчене речення, дерево рішень, мікрофон тощо
5. Оцінювання ефективності заняття та діяльності окремих студентів Аналіз досягнень і діяльності окремих студентів та групи в цілому

Саме таким вимогам відповідає застосування інтерактивного навчання у ВНЗ.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.