Історія лінз

8 Жовтня, 20118:33 am

0


Історія лінз

Свій родовід лінзи ведуть від коштовних каменів, якими справіку славився Схід. Мабуть, не без допомоги майстрів ці камені набули здатності поліпшувати зір. Варто було піднести такий камінь до очей, як усе навколо можна було побачити напрочуд виразно. Здавалося, свою таємничу силу ці коштовні камені передають ослаблим очам. Відголосок слави незвичайних каменів, щоправда, дуже перебільшений художнім домислом, потрапив і в східні казки, їх герої за допомогою цих прадавніх лінз набували здатності бачити як невидиме, так і те, що відбувалося за тридев’ять земель… Лишається тільки дивуватися, як пророчо вгадали майбутнє лінз давні казкарі.

Однією з точок на земній кулі, в якій долям дзеркал і лінз знову судилося перетнутися, став Мурано — район у Венеції, що складається з дев’яти островів, розділених каналами.
Тут працювали майстри по склу, які виготовляли дзеркала, лінзи, кришталь. Слава й добробут Мурано трималися на піску — основній сировині для виробництва скла. На той час пошук якісного піску був цілим мистецтвом, не те що зараз – можна просто задати пошук купить песок і отримати якісний пісок для будівництва прямо додому. Доля двох пригорщ піску, взятих в один і той самий час з одного й того самого місця, могла бути різною. Усе залежало від того, дзеркалом чи лінзою їм судилося стати, прикрашати приймальні палати чи працювати у лабораторіях одержимих жадобою пізнання людей.

Щоправда, в долі лінз час визнання настав раніше. Спочатку Леонардо да Вінчі знаходить застосування лінзам в окулярах, а дещо пізніше з них конструюють прибуткову новинку — зорову трубу. Зоровими трубами залюбки розважаються багатії, на великій відстані підглядаючи за людьми, котрі й гадки не мали, що їх у цей час може хтось бачити. Попит на новинку, яка коштувала немало, не падав, а зростав. Ще б пак — така розвага!

Однак знайшлися люди, інтереси яких були не настільки дрібні. Одним з них був Галілео Галілей. У його руках зорова труба набуває далеко благороднішого застосування — учений спрямував її у небо: до Місяця, до Сонця, до зірок… А одного чудового дня він прибуває до майстерень Мурано, аби взяти участь у виготовленні лінз для зорової труби особистої конструкції. Неважко здогадатися, що йдеться про один з перших телескопів. Проте винахід Галілея ледь обійшовся без людської жертви. Цього разу на життя невгамовного у своїй цікавості вченого чатувала священна інквізиція. Вона боялася, що Галілео Галілей, не побачивши в небесних сферах Бога, на повний голос повідомить про це всьому світові, так само, як він уже встиг зробити це зі своїми спостереженнями над обертанням Землі і з приводу появи плям на Сонці…

Наступним місцем дії у нашій невигаданій історії стає Вулсторп — таке собі нічим не показне сільце в Англії XVII століття. Тут народився й працював сам Ньютон. Двадцятитрьохрічний учений, гордість Англії, в цей час жив у домі своєї матері, ховаючись від чуми, що косила жителів Лондона. Тут, у селі, він ні на день не припиняв своїх наукових досліджень, серед них — і в галузі оптики.

Ньютон вирішує замінити потужне збільшувальне скло… увігнутим дзеркалом. Воно лише відбиває світло, не заломлюючи і не розкладаючи його при цьому. Тепер відображення далекої зірки фокусувалося перед увігнутим дзеркалом. Його можна було без перешкод розглядати в окуляр, встановлений збоку телескопа.

Зеркальний телескоп був набагато менший за своїми габаритами від лінзового, простіший у користуванні й дешевший. І нічого дивного, що Ньютон, об’єднавши в одному приладі дзеркало й лінзу, одразу став членом Королівського наукового товариства. За нинішніми мірками це рівнозначно присвоєнню звання академіка. Відтоді милуються собою в дзеркалах не тільки люди.

Дзеркала й лінзи вірно служать сучасній науці, широко застосовуються як нарізно, так і разом у сучасній техніці.
Що ж поєднало долі лінз і дзеркал? Промінь світла.