Історія українського радіомовлення: Хрущовська “Відлига” (1953-1964 рр.) – Частина 2

Квітень 9th, 20128:43 am

0


Історія українського радіомовлення: Хрущовська “Відлига” (1953-1964 рр.) – Частина 2

Історія українського радіомовлення: Хрущовська “Відлига” (1953-1964 рр.) – Частина 1

“Треба дибитись того, – вказував невдовзі після прийняття цієї постанови голова Державного комітету по радіомовленню й телебаченню С.Кафтанов, – щоб наша інформація була найцікавішою та найоперативнішою у світі. У плані оперативності радіо має невичерпні можливості”.

На виконання цієї постанови було зміцнено керівництво редакції “Останніх вістей”, її очолив В.Власов. На посаду випускового редактора був запрошений журналіст із великим стажем партійної та господарської роботи П.Ткаченко. До складу редакції зарахували кількох випускників Київського та Львівського університетів: М.Прокопенка, В.Фісюна, В.Кузьменка, В.Литвинова. Разом із журналістами попередніх випусків – В.Решетиловим, Г.Березовським, В.Нестеренком, В.Сидоренком, А.Барчуковим – вони створили потужне ядро творчого колективу.

При сприянні керівництва комітету зміцнена й реорганізована інформаційна служба упорядковує кореспондентську мережу; організовує перехоплення “Последних известий” із Москви; починає одержувати звідти ж коментарі по телетайпу; запроваджує у випусках інтерв’ю, по телефону; збільшує кількість безтекстових виступів та репортажів, що відзначалися невимушеністю, легкістю сприймання на слух, дохідливістю; вводить ранкові виклики кореспондентів, які повідомляють про події, що сталися протягом ночі тощо. У редакції поліпшується робота з листами, вона проводить конференції радіослухачів, організовує редакційні середи зустрічі творчих працівників із компетентними людьми, створює авторську раду.

У редакції встановлюється атмосфера діловитості, творчості, доброзичливості Радіожурналісти прагнуть готувати інформацію яскраво, дохідливе, урізноманітнюючи форми ЇЇ викладу.

Хорошим стимулом у роботі стали внутрішньоредакційні конкурси, рецензування та обговорення творчих звітів, преміювання авторів оригінальних тем, змагання за кращу “радійність” матеріалів. Усе це сприяло розгортанню творчих пошуків, підвищенню прагнення щоденно й активно впливати своєю працею на вирішення завдань, що стояли перед республікою. Показовими щодо цього є спеціальні випуски і радіодні – “Сотий день семирічки”, “П’ятисотий день семирічки” та “День світу”, під час підготовки й проведення яких редакція виявила чимало творчої винахідливості. В окремі дні всі випуски вона формувала тільки з матеріалів нештатних авторів.

Важливим етапом на шляху творчих пошуків редакції став республіканський рейд перевірки готовності колгоспів і радгоспів до весняної сівби 1961 року. Рейд допоміг зламати багаторічну традицію радіомовлення – дивитися на світ крізь “рожеві окуляри” і повідомляти тільки про позитивні факти та явища. Вперше у практиці післявоєнного радіомовлення залунали розповіді про недоліки, з’явилася критика, спрямована проти тих, хто заспокоївся, не поспішав із підготовкою до весни. Причому, критика йшла не від редакції, а від громадськості – членів рейдових бригад. Матеріали рейдової подавалися у формі традиційних жанрів – коротких повідомлень, репортажів, інтерв’ю, виступів. Часто лунали колективні листи членів рейдових бригад, критичні сигнали сількорів, редакційні репліки, коментарі. Жанри мінялися, але принцип підготовки матеріалів залишався незмінним – критика подавалася у порівнянні, з використанням фактів, гідних наслідування і підтримки.
Рейд розбудив громадську активність селян. У його проведенні взяли участь тисячі людей, які перевіряли стан справ на місцях, виявляли недоліки, вказували на невикористані резерви. Досвід його проведення був рекомендований для використанням усім комітетам і головним редакціям радіомовлення.

У 1962 році ЦК КПРС ухвалив ще одну постанову, присвячену телебаченню і радіомовленню, спрямовану на дальше поліпшення їхньої роботи. Тут, зокрема, було констатоване помітне поліпшення передачі політичної інформації, однак, зазначалося, що великі можливості радіомовлення й телебачення у справі поліпшення інформації використовуються незадовільно.

Ця, здавалось би, невелика заувага у тексті постанови невдовзі обернулася для інформаційного мовлення значним зростанням його обсягів. Уже з жовтня 1962 року випуски стали передаватися трьома програмами республіканського радіо. Новостворений Державний комітет Ради Міністрів УРСР по телебаченню і радіомовленню скеровує зусилля працівників інформаційної служби на посилення організаторської діяльності, яка допомагала залучати до участі в державних справах десятки й сотні тисяч людей.

Рейд 1961 року став закличним прикладом у цій справі. Набутий досвід інформаційна служба починає творчо застосовувати для проведення організаторської роботи і в інших сферах діяльності. У випусках “Останніх вістей” з’являється рубрика “Будівництво шкіл та дошкільних закладів під контроль громадськості”. Вміщені під нею матеріали інформували про хід спорудження нових шкіл, дитячих садків та ясел, показували позитивний досвід у цій справі, критикували тих, хто затримував роботи на будовах, не забезпечував їх матеріалами, робочою силою, механізмами тощо.

“Останні вісті” організували контрольні пости на ударних будовах семирічки, разом із народними контролерами провели рейд “Хімізація – справа всенародна” та радіоогляд “За технічний прогрес”. У редакції також народилася ініціатива організації комплексного змагання між спорідненими й залежними одне від одного виробництвами: “Шахта – станція – завод”, “Конструкторське бюро – завод – колгосп”, “Бурякова – плантація – автомашина – приймальний пункт”. Таке змагання активізувало взаємодію різних служб, зміцнювало почуття взаємовиручки та взаємодопомоги.

Із ще більшим розмахом та дієвістю “Останні вісті” ведуть організаторську роботу в галузі сільського господарства. Широка обізнаність редакції із станом справ на місцях давала їй можливість висвітлювати сільськогосподарські роботи повно і ґрунтовно, швидко підхоплювати передовий досвід, вчасно застерігати від повторення помилок. Для оперативного поширення передового досвіду під час проведення сезонних робіт на селі “Останні вісті” починають готувати

О мерах по дальнейшему улучшению работы радиовещания й телевидения: Постановление ЦК КПСС 6 июня 1962 г. спеціальні випуски, в яких поглиблено висвітлюють важливі ініціативи на місцях. Відтоді і на тривалий час форма спецвипуску “Останніх вістей” стає однією із найвживаніших.

“З кожним роком, – відзначала газета “Радянська Україна, – радіо й телебачення України все більше виступають в ролі організаторів мас на різних ділянках господарського будівництва. З інформатора про факти й події вони перетворилися в активних помічників партійної організації республіки в її боротьбі за комунізм”.

Історія українського радіомовлення: Хрущовська “Відлига” (1953-1964 рр.) – Частина 3