Каллін

(перша половина VII ст. до н. е.)

Елегія виникла і розвинулася в Малій Азії серед іонічних племен (до речі, як і епос). Калліна вважають одним із засновників цього жанру лірики. Він походив із грецького міста Ефес, що в Малій Азії, але ніяких відомостей про його життя ми не маємо. Навіть період життя поета приблизно визначається тими подіями, про які він говорить у своїх віршах. А події для малоазійських міст були справді драматичними — над ними нависла загроза вторгнення кіммерійців, що раніше проживали в Північному Причорномор’ї. Витиснуті зі своїх територій войовничими скіфами, вони увірвалися в Азію, зруйнували місто Магнесію, захопили столицю Лідії Сарди. Ці події відбувалися у 690—660 pp. до н. е.

До нас дійшла лише одна елегія Калліна, що є закликом до ефеських громадян об’єднатися перед загрозою поневолення (чотири уривки, всього 25 рядків). У цій елегії поет постає як патріот і політичний діяч, якого турбує над усе доля своїх співвітчизників. Він закликає їх забути лінощі, безжурне життя, прокинутись і виявити «дух могутній», оскільки «всюди війна на землі» і вона наближається до їхньої батьківщини. Поет нагадує, що кожний громадянин повинен захищати її, незважаючи на можливу смерть.

За батьківщину достойно й преславно мужам воювати,

Битись за малих діток, також за любу жону З ворогом злим. Смерть тоді лише прийде, коли нам на долю

Мойри її напрядуть… То вже націлений спис Кожного кличе вперед, а той груди щитом прикриває, Духом могутні, коли лютий спалахує бій?

(Переклад Н. Пащенко)

Елегії Калліна були дуже популярними і розходилися по всій країні. Проте ті невеликі й нечисленні фрагменти, що залишилися після нього, не дають змоги поповнити наші знання про інші теми, що розроблялися цим талановитим поетом. Йому приписувався великий гімн на честь Зевса, ряд віршів, основою яких були фольклорні пісні, а також поема з трьох книг «Наксоська історія», проте її авторство викликає сумнів.