Класифікація емотивів

Лютий 3rd, 20117:07 am

0


Класифікація емотивів

Нижче наведено частину дослідження “Лінгвістичні засоби вираження емоцій у творі С.Моема “Театр”“. За цим посиланням ви зможете знайти детальний опис роботи і список джерел.

Класифікація емотивів

Об’єктом відображення емотивності виступають емоції. Дослідники  зазначають,  що саме детальний аналіз цього об’єкта  дає змогу  глибше  глибше проникнути в сутність емотивності [5, с. 20].

Слід зауважити, що емоції в мові є порівняно новою проблемою. Довгий час велися дискусії навколо питання про співвідношення в мові емоційного  та раціонального. Нерідко  між  емоційним  та  раціональним  проводилась  різка  межа.  Вважалось,  що  одні слова мають лише предметно-логічний зміст, а  інші  характеризуються  лише  як  емоційні [30, с. 79]. Існувало два  крайніх погляди:

  1. Згідно з першою, у мові переважає інтелектуальне,  а  емоційне  відіграє  другорядну  роль або взагалі є відсутнім.
  2. Зміст другого погляду полягає в тому, що в мові все проникнуто емоційним,  інтелектуальне  є  підкореним емоційному [20, с. 12].

Крім  того, слід зазначити, що  є  слова,  які мають  емоційний потенціал  або,  за  визначенням  В.А. Чабаненка,  слова  з  ситуативним  емоційно-оцінним змістом [31, с. 152], чия емотивність виявляється  лише  в  контексті.  На  думку В. І. Шаховського, ці слова не є емотивними, але  в  процесі  свого  функціонування  вони реалізують свій потенціал  і поповнюють резерв емотивної лексики [31, с. 101]. «Емотивом» В.І. Шаховський вважає мовну одиницю,  головна функція якої полягає у «вираженні емоції мовця, тобто якщо ця її здатність однаково і для відправника, і для одержувача мови відображена в емотивному аспекті його лексичного значення (тобто в його конотації), і якщо при заміні цієї одиниці синонімом емоційність інформації зникає (знімається)». Також він ввів наукове поняття емосеми, сутність якого розкривається як окремий вид сем, що співвідносяться з емоціями того, хто говорить. Ці семи виражаються у семантиці слова як сукупність семантичної ознаки «емоція» і семних конкретизаторів: «любов», «зневага», «приниження» тощо. Сема емотивності може відображати емоційний процес стосовно будь-якої особи: тієї, що говорить, слухає або якоїсь третьої особи [35, с. 9].

Отже,  у  лексичному  запасі  кожної  мови присутні  не  лише  слова  з  яскраво  вираженим стилістичним забарвленням або зі структурним компонентом, який дає змогу виразити  емоції,  а  й  слова,  чиї  емоційні  якості перебувають  у  потенціалі,  і  використання яких  у  певному  контексті  надає  слову  емоційного забарвлення, що дає  їм можливість впливати на реципієнта цього контексту.

Що  стосується  функцій  емотивів,  то  їх первинною функцією вчені називають функцію  емоційного  самовираження.  Однак,  в емотивів є і функція впливу, яка реалізується  тоді,  коли  вираження  емоцій  має  певну мету. Крім того, до функцій емотивної  лексики  належить  і функція  оцінки. На думку  В.І. Шаховського,  оцінка  є  обов’язковим  компонентом  емотивів  і  вона  завжди емоційна [33, с. 52–53].  Такої  самої  думки  дотримується  й  В. А. Чабаненко,  який  розглядає вираження емоцій мовою як форму вираження суспільних оцінок [31, с. 180].

Інша справа, що досі ще не вироблені принципи класифікації емотивів і тому їх типологія – ні загальномовна, ні внутрішньомовна – не створена. «Принцип віднесення того чи іншого слова до розряду емотивних базується в основному на чисто зовнішній ознаці – формальній: якщо слово виражає чи може виражати, іншими словами, може бути використане для вираження типізованих емоцій, то воно емотивне» [33, с. 61]. При цьому треба додати, що емотив ще й викликає емоції, тобто у нього є дві сторони:

а) сторона мовця (вираження емоції),

б) сторона того, хто сприймає (викликання емоцій).

http://www.chenonceau.ru/ рестораны и банкетные залы для свадьбы.