Комерціалізація і проблема якості вищої освіти

1 Листопада, 20128:20 pm

0


Комерціалізація і проблема якості вищої освіти

Економічна експлуатація великого суспільного та особистого попиту на вищу освіту має одним з негативних наслідків заробляння прибутку на попи­ті. У такому разі в освітній діяльності акценти зміщуються на мінімізацію ви­датків провайдера та максимізацію залучення користувачів освітніх послуг на платній основі, навіть не зважаючи на брак у закладі необхідних організа­ційних, кадрових, наукових, методичних, інформаційних й інших ресурсів та інколи просто вводячи в оману споживачів щодо справжньої спроможності за­кладу.

Наприклад, з цією метою типовим є надмірне поширення неповних форм вищої освіти, насамперед заочної, та створення численних (проте часто мало-чисельних) позабазових структурних підрозділів (у 2008 р. найбільше таких підрозділів мала Міжрегіональна академія управління персоналом – 53, тобто у середньому по два на кожен з 27 регіонів країни), а головним критерієм та показником успішної діяльності вищого навчального закладу стає обсяг фінан­сових надходжень. Це створює безпосередню загрозу якості освіти.

Адже за цієї ситуації частина недалекоглядних постачальників і споживачів вищої освіти по суті сходяться на елементарній «купівлі-продажу» дипломів (а не набутті необ­хідні компетентностей у вищій школі), особливо не турбуючись про подальшу долю випускника того чи іншого навчального закладу та про репутацію само­го закладу. Таке стає можливим при недостатній системі гарантування якості вищої освіти, недосконалості освітнього законодавства, надмірній кількості інституційно слабких вищих навчальних закладів, відсутності інформування громадськості про їхнє національне та міжнародне визнання, якість наданих освітніх послуг, репутацію в роботодавців, реальну потребу у фахівцях того чи іншого освітнього рівня або напряму (спеціальності).

Захистом роботодавців від масової навали «некваліфікованих» фахівців з вищою освітою стали дедалі поширеніші корпоративна селекція, ранжування вищих навчальних закладів за якістю освітньої діяльності. Ставлення робото­давців до кваліфікацій і дипломів, наданих частиною «надто малих» і «надвели­ких» розпорошених по Україні вищих навчальних закладів недержавної форми власності та їхніх численних підрозділів у багатьох випадках є негативним.

Допомогти розібратися в такій ситуації може запровадження постійного моніторингу, оцінювання, контролю діяльності вищих навчальних закладів усі­ма зацікавленими сторонами та оприлюднення результатів. У цих умовах має бути посилена і законодавчо закріплена роль Державної акредитаційної комі­сії (ДАК). Упродовж 2006-2007 рр. за результатами перевірок рішенням ДАК України анульовано ліцензії 62 вищих навчальних закладів для відокремлених структурних підрозділів та припинено освітню діяльність 51 такого підрозді­лу.

Ліквідація у 2008 – 2009 навчальному році 30 вищих навчальних закладів також має сприяти підвищенню якості вищої освіти. З метою вдосконалення ві­тчизняної акредитаційної системи є перспективним створенню Національного освітнього акредитаційного центру.