Компетентнісний підхід до освітніх результатів – загальні та специфічні компетентності

Лютий 19th, 20135:50 am

0


Компетентнісний підхід до освітніх результатів – загальні та специфічні компетентності

Останнім часом у межах Болонського процесу розробляється методологія з настроювання систем вищої освіти, що спирається на принцип формулюван­ня кваліфікацій кожного (бакалаврського, магістерського, докторського) освіт­нього циклу у вигляді результатів у термінах компетентностей (так званий компетентнісний підхід). При цьому використовуються кредити Європейської системи трансферу і накопичення кредитів (ECTS) для визначення навчально­го навантаження студентів, необхідного для досягнення освітніх результатів.

Компетентність визначається як динамічне поєднання знань, розуміння, цінностей, умінь, інших здатностей. Розрізняють загальні і специфічні (пред­метні) компетентності. Саме розвиток компетентностей проголошено метою освітніх програм. Компетентності формуються і оцінюються в межах кожної ор­ганізаційної одиниці освітньої програми. Результати навчання (очікувані показ­ники знань, розуміння, цінностей, умінь, здатностей до виконання) та критерії їх оцінювання визначають вимоги до надання кредитів. Кредит – успішно ви­конане навчальне навантаження певного обсягу в часі (25-30 год). Організація освітньої програми (набір і послідовність освітніх одиниць та їхня кредитна вага) є ключовим чинником її якості та значущості.

Основні базові організаційні вимоги до програм такі:

– опис профілю (загальна характеристика) програми;

– визначення цілей програми, результатів навчання в термінах компетентностей;

– визначення загальних і специфічних компетентностей, що мають бути сформовані;

– формування та опис академічного змісту (тематики) і організації (на­вчальні дисципліни, модулі, їх кредити і послідовність) програми;

– визначення освітніх одиниць та форм навчальної діяльності, спрямова­них на досягнення запланованих результатів;

– визначення адекватних результатам підходів і методів навчання, викла­дання і оцінювання;

– створення системи оцінювання, забезпечення та підвищення якості про­грами на основі зворотного і прогнозного зв’язку.

Для з’ясування актуального набору компетентностей методологія настро­ювання використовує переважно емпіричний шлях із застосуванням методів опитування і консультацій із зацікавленими сторонами (студентами, випускни­ками, роботодавцями, викладачами). Нині у такий спосіб виявлено 30 загальних компетентностей та специфічні компетентності в 9 предметних областях (ділове адміністрування, європейські студії, історія, математика, медсестринська спра­ва, науки про землю, освітні науки, фізика, хімія).

Загальні компетентності розділені на три групи: інструментальні, міжосо-бистісні та системні. До інструментальних віднесено 10 компетентностей: здат­ність до аналізу і синтезу; здатність до організації і планування; базові загальні знання; базові знання з професії; письмові та усні комунікаційні вміння рідною мовою; знання другої мови; елементарні комп’ютерні вміння; вміння управляти інформацією (здатність знаходити й аналізувати інформацію з різних джерел); здатність розв’язувати проблеми; здатність приймати рішення.

Вісім міжособистісних компетентностей – здатність до критики і самокрити­ки; уміння працювати в команді; міжособистісні вміння; вміння працювати в між­дисциплінарній команді; здатність взаємодіяти з експертами в інших предметних областях; здатність сприймати різноманіття міжкультурних відмінностей; здат­ність працювати в міжнародному контексті; дотримання етичних цінностей.

Здатність застосовувати знання на практиці; дослідницькі вміння; здатність до навчання; здатність до адаптації до нових ситуацій; здатність до генерації нових ідей (творчості); лідерство; розуміння культур та звичаїв інших країн; уміння працювати автономно; здатність до розроблення проектів та управлін­ня ними; здатність до ініціативи та підприємництва; відповідальність за якість; прагнення до успіху – складають 12 системних цінностей.

Процес уточнення та ідентифікації компетентностей, передусім у предмет­них областях, триває. При цьому важливим є пошук їх ядра, базового набору. Залишаючи в стороні умовність наведеної класифікації загальних компетент-ностей, а подекуди і адекватність їх формулювання, слід визнати їх надзвичайно велику системоутворювальну роль у проектуванні освітніх програм і відповід­ного навчального процесу. Компетентності відкривають шлях до гнучкості, авто­номності, різноманітності в розробленні освітніх програм, що із застосуванням спільної термінології ведуть до певних порівнюваних результатів, чітко визначених та співставлюваних академічних ступенів і кваліфікацій, а відтак стають контрольними параметрами. Також дуже важливим є використання новітніх методів навчання та наочності, наприклад таких: лабораторные стенды (denar-prof.ru).

Водночас більш системно і науково обґрунтовано можна було б визна­чити та згрупувати компетентності на основі культурно-інформаційної теорії освіти, враховуючи п’ять фундаментальних видів людської діяльності, а також психічні механізми та інформацію, що її (діяльність) супроводжують і забез­печують. Таким чином можна теоретично дійти висновку про існування п’яти основоположних видів компетентностей: інтелектуально-знаннєвих, творчо-інноваційних, ціннісно-орієнтаційних, діалого-комунікаційних, художньо-творчих. Можна спрогнозувати, що емпіричні та теоретичні висновки щодо компетентностей будуть взаємно перевірені та узгоджені.

Саме принцип опертя на результати навчання та компетентності створює необхідні умови для забезпечення орієнтації освітніх програм на особистість студента. Тобто акцент у навчанні закономірно зміщується з того, що знає, хоче і може викладач, на те, що потрібно студентові. Адже освітня програма відтепер має бути зорієнтована на студента, результати його навчання, формування ком-петентностей, що є надійним способом порівняння програм. Орієнтація навчаль­ного процесу за циклами веде за собою використання поняття рівня навчання та його опису (дескриптора). У зв’язку з цим у рамках Болонського процесу роз­роблено перелік таких дескрипторів, відомих як Дублінські дескриптори, які отримали схвалення міністрів, відповідальних за вищу освіту.

Ключовим моментом у концепції організації навчальної діяльності, підпо­рядкованої досягненню конкретного результату, вираженого в термінах компе-тентностей, стає вироблення механізму визначення навчального навантаження в термінах часу для досягнення спланованого результату. Такий механізм, що спирається на поняття кредиту як часу, потрібного типовому студенту для до­сягнення очікуваного результату, пропонує ECTS. За цією системою кредит виступає інтегральним показником трудомісткості освітніх програм, їх курсо­вих (дисциплінарних) чи модульних одиниць і нараховується студенту лише за успішно виконану навчальну роботу.

Краще зрозуміти роль кредитів можна в їх системному розгляді серед осно­вних елементів освітніх програм, якими є:

– очікувані результати;

– необхідне число кредитів та їх розподіл за освітніми одиницями та вида­ми навчальної діяльності для отримання кваліфікації, яка здобувається;

– зміст і послідовність освітніх одиниць (навчальних дисциплін, модулів);

– методи навчання, викладання, оцінювання.

Так, для отримання академічного ступеня (кваліфікації) бакалавра в се­редньому потрібно 180-240 кредитів (60 на рік), магістра – 60(90)-180, докто­ра – 180-240 кредитів. Крім перенесення із однієї освітньої програми в іншу, кредити можуть накопичуватися за будь-який період навчання. Виявляється також зв’язок між навантаженням (навчальним), методами (навчання, викла­дання, оцінювання) і результатами (навчання). Кредити як своєрідна «єдина валюта» – простий, чіткий і зрозумілий для студентів, викладачів, роботодавців спосіб вимірювання навчального навантаження студента в одиницях (годинах) часу, що потрібний для успішного виконання певної освітньої одиниці, а також інструмент розроблення, реалізації, удосконалення освітніх програм різних циклів і спрямувань та форм навчання (повної, або очної, і неповної, або заочної). До речі, вплив національних, інституційних, предметних і дисциплінарних (мо­дульних) умов і традицій навчання зумовлюють розмаїття відповідних систем у досягненні певних, стандартизованих результатів.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.