Композиція, сюжет і конфлікт твору – Частина 2

20 Березня, 20125:16 pm

0


Композиція, сюжет і конфлікт твору – Частина 2

Композиція, сюжет і конфлікт твору – Частина 1

Ще по-іншому компонується оглядовий матеріал. У його композиційній основі – система взаємозв’язаних-подій, які не так аналізуються, як встановлюється тенденція їх розвитку за певний відрізок часу. Такими бувають тижневі, місячні чи навіть річні огляди політичних, економічних, літературно-мистецьких явищ. Цементуючою ланкою в них є відповідним чином підібрана система фактів, скріплених авторською думкою у відповідному просторі і часі. Це добре видно на прикладі тижневих радіо- і телеоглядових передач, скажімо, “Тиждень”, “Сім днів”, “Подробиці тижня”. Не говорячи про зміст, політичне спрямування цих і подібних оглядових передач, зазначимо, що їх автори не завжди дотримуються оглядового принципу композиції, коли головний акцент робиться саме на встановленні певних тенденцій розвитку. Натомість нерідко маємо просто серію репортажів чи коментарів, не зв’язаних між собою змістовно і композиційне.

У періодиці помітні тенденції відродити ревю – оперативні огляди поточних подій, які об’єднані спільною, переважно злободенною темою. Тривалий час на українській “Свободі” такі, досить небанальні й дотепні ревю робив Сергій Набока. Львівська газета “Поступ”, скориставшись традиціями галицької преси, відродила своєрідні гумористичні ревю, аналізуючи “плин часу”. Композиція таких оглядів асоціативна, широко використовується мовний галицький колорит. Ще складнішою є композиція творів, які можна віднести до художньо-публіцистичних жанрів – есе, нарису, фейлетону. Крім аналізу фактів і явищ, проблеми розкриваються через людей, шляхом образного відтворення і узагальнення дійсності. А це неможливо без розгляду життєвих суперечностей, без відображення конфліктів.

Конфлікт у журналістському творі – це відображення, як правило, документованих, реальних суперечностей життя. На відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнене відтворення, у журналістському суперечності об’єктивної дійсності відтворюються безпосередньо. Завдання журналістики полягає в тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах, сформулювати практичну проблему, що вимагає розв’язання, вивчення, дослідження, обговорення. Журналіст не видумує суперечностей, він знаходить їх у реальному житті. І чим швидше вони будуть помічені і чим точніше і чесніше відтворені ЗМІ, тим більша надія на їх розв’язання й уникнення соціальних, економічних, політичних катаклізмів. У цьому прогностична, “лікувальна” функція мас-медіа. Інше питання, чи суспільство хоче прислухатися до цих сигналів преси.

ЗМІ переповнені матеріалами, які повідомляють, описують, а нерідко й аналізують ті життєві суперечності та невідповідності, які породжує життя. Часто в одному номері часопису, у випуску інформаційних вісників називається стільки життєвих конфліктів, що їх вистачило б на кілька романів. І якщо подієва інформація про них повідомляє, якщо у відповідних звітах вони описуються, то в інтерв’ю, статтях і оглядах робиться спроба їх аналізу, шукаються можливі шляхи розв’язання суперечностей.

Така вже людська натура, що, прагнучи уникати конфліктів у власному бутті, людина цікавиться творами журналістики, літератури, в яких зображуються гострі суперечності. Про це переконливо свідчить редакційна пошта, дані конкретно-соціологічних досліджень. Зрештою, кожен з нас як читач чи слухач може переконатись на власному досвіді.

Цю людську слабість так чи інакше “експлуатують” ЗМІ. Та нас цікавить у цьому випадку механізм народження структури аналітичного журналістського твору, вибудуваного на суперечності, на конфлікті, те, що відбувається неусвідомлено, за дивовижними законами творчості. Ось лише два публіцистичні роздуми Мирослава Мариновича з його книги “Україна: дорога через пустелю”. Перший називається “Не заблукати в стереотипах” і в ньому розглядається один з багатьох “тугих вузлів” історії: українсько-єврейські взаємини. Граматика цих взаємин завжди знала найвищі ступені порівняння. Два народи, на думку автора, завжди жили за неспівмірними моделями виживання: євреї виживали у розсіянні поміж чужими народами, українці – в умовах бездержавності. Щоб вижити, євреї мусили орієнтуватися на сильнішу націю. Українська такою не була. “Досі реакція української сторони на нелояльну щодо неї орієнтацію євреїв не встигала піднятися вище рівня умовних суспільних рефлексів: сумні обставини національних поразок змушували нас відповідати на ворожість не аналізом її причин, а зустрічною ворожістю. Однак ця задавнена проблема має своє несподіване розв’язання. Найкращий спосіб іїе ворогувати з євреями, які відмовляються стати на бік слабосилого, – це стати сильним самому”1.

Не вникаючи у суть протиріччя, не беручись оцінювати саме таку позицію автора, необхідно наголосити на суто публіцистичному розгортанні конфлікту: його логічному аналізу. Розгляд суперечностей веде до формулювання проблеми. “Це ілюзія, – пише автор, – що позбутися власної анемії можна тільки вигнавши з України всіх чужинців, з-поміж них і євреїв, або силоміць змусивши їх діяти за схемами логічними для українців. Імунітет виробляється не стерилізацією середовища, в якому живе організм, а відновленням його власних опорних сил. Коли йдеться про народ, то це сили духовні, бо військова потуга вторинна…”.

Ще один приклад втілення конфлікту в полотно публіцистичного твору дещо іншої жанрової модифікації. Ідеться про “Відкритий лист Г. Померанцу”. Тут теж суперечність, висловлена в логічно-образній формі. Однак у цьому випадку – діалог, внутрішнє заочне спілкування. Це вже полеміка, суперечка двох у чомусь близьких, але не у всьому, людей. Публіцист не може погодитись із думкою відомого правозахисника про те, що “особа вища од держави, вища од народу”. Він вважає й обґрунтовано відстоює ідею: “Не можна забезпечити права особи, не захистивши » національні почуття”3. Хід авторської думки породжує неповторний композиційний візерунок твору.

Аналіз найрізноманітніших журналістських творів, при всій їх неповторності, виявляє одну спільну закономірність: та чи інша життєва суперечність реалізується як певне зіставлення, зіткнення. Конфлікт, у свою чергу, викликає запитання, проблему, якщо це не елементарне повідомлення про факт, подію. Пошук відповіді на питання, поставлене самим життям, змушують журналіста до роздумів, щоб переконати читача у правильності своєї позиції. І тут виявляється суттєва відмінність між структурою художнього і публіцистичного твору. Якщо у художньому творі конфлікт реалізується у сюжеті, тобто у системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їх характерів у дії та вчинках, то у журналістському творі реальна життєва суперечність розкривається переважно за допомогою логіки понять. У цю систему понять, логічних умовиводів можуть органічно включатися сцени, зіткнення конкретних позицій живих, невидуманих людей.

Композиція, сюжет і конфлікт твору – Частина 3

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.