Конституційний статус та повноваження президента України

29 Травня, 20104:20 pm

0


Конституційний статус та повноваження президента України

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Президент України є главою держави. Статус Президента, його повноваження та місце, яке він посідає в системі державних органів, визначаються, насамперед, нормами Конституції України. Як глава держави Президент виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності держави, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Основні внутрідержавні повноваження Президента:

– призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України;

– призначає позачергові вибори до Верховної Ради;

– призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра України;

–  припиняє повноваження Прем’єр-міністра та приймає рішення про його відставку;

– призначає за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх повноваження на цих посадах;

– призначає за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора та звільняє його з посади;

–    призначає половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення;

–    утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем’єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

–    призначає третину складу Конституційного Суду;

–    утворює суди у встановленому законом порядку;

– є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, У призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань;

–    здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, очолює Раду національної безпеки та оборони, присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання та класні чини;

-підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

-приймає рішення про прийняття до громадянства України та втрату громадянства, про надання притулку;

-нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

-здійснює помилування.

Основні зовнішньополітичні повноваження Президента:

–    представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

–    приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях;

– приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав і т. д.

Президент має певні можливості впливати на інші органи державної влади:

–    припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

–    скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

–    має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з наступним поверенням їх на повторний розгляд до ВРУ.

Здійснюючи свої повноваження, Президент видає укази та розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України. Окремі акти Президента скріплюються підписами Прем’єр-міністра та міністра, що відповідає за підготовку акта та його виконання.

За посягання на життя, честь, гідність Президента встановлена окрема відповідальність.

Президент не може мати будь-якого іншого представницького мандата та не має права обіймати посаду в органах державної влади або об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю. Звання Президента зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Для здійснення своїх повноважень Президент України утворює консультативні, дорадчі та інші органи і служби, які називаються Адміністрацією Президента.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.