Контроль рівня сформованості у студентів другого курсу вмінь аудіювання

Лютий 24th, 201212:16 pm

0


Контроль рівня сформованості у студентів другого курсу вмінь аудіювання

У психології під аудіюванням розуміють процес сприйняття і розуміння мови, яка звучить. М.І. Жинкін визначає процес сприйняття як аналіз і синтез матеріальних засобів мови (фонем, складів, слів, інтонацій, речень), а розуміння – як аналіз і синтез сигнальних і смислових значень усіх цих засобів [3, с. 97].

На початковому етапі навчання спрямоване на оволодіння рівнями аудіюваннярозрізнення фонем, впізнавання слів, розпізнавання інтонацій, розуміння змісту вислову. Від того, як пізнаватимуться елементи, що складають потік мовлення, залежить правильність і точність розуміння.

Уся робота на цьому етапі спрямована на багаторазовий повтор лексико-граматичного матеріалу, тому навчання протікає в умовах майже безперервного зворотного зв’язку [2, с. 58].

Основне місце на цьому етапі займають звукові посібники, основна вимога до яких полягає в тому, щоб витримати співвідношення тривалості стимулів, пауз, а також темпу мови диктора. Експериментальними дослідженнями встановлено [1, с. 43], що оптимальна тривалість стимулу складає 8–10 слів (4–6 секунд звучання), тривалість пауз для виконання завдання в 1,5 рази більше звучання стимулу (на початку роботи у два і навіть у два з половиною рази), а темп мови диктора відповідає середньому темпу носіїв мови (4–5 складів/сек).

Матеріальною основою аудіювання є аудіотекст. Як і всякий текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію. На відміну від письмового тексту він інтонаційно оформлений, а його відтворення зумовлюється відповідним темпом, однократністю та необоротністю сприйняття, контактністю комунікантів і спрямованістю спілкування, яке підтримується паралінгвальними засобами [4, с. 23].

Дослідивши особливості аудіювання, ми визначили зміст та вимоги до рівня сформованості вмінь аудіювання. Такими стали: визначати функції мовленнєвого висловлювання, визначати комунікативну мету розмови, здогадатись про значення незнайомих слів з контексту, зрозуміти значення простих ідіом, визначати смислові віхи тексту, реалізувати мовленнєву здогадку, розрізнити факти від думок, розуміти загальний зміст тексту, розрізняти головну та другорядну інформацію, визначити чи відповідає подана у завданні інформація змісту прослуханого, фіксувати коротко у письмовій формі головне, підібрати до запитань щодо основного змісту тексту правильні відповіді вибрати з оціночних суджень те, що відповідає думці того, хто слухав текст.

Оволодіння аудіюванням як видом мовленнєвої діяльності, повинно забезпечувати успішний процес комунікації, розвивати уміння учнів говорити і розуміти іноземну мову, так як цей процес складний, то необхідно приділяти більшу увагу даній процедурі. Передумови удосконалювання процесу навчання аудіювання є такі: організація навчання аудіювання на різних етапах, постановка методичного завдання для кожного з етапів навчання та організація мовного матеріалу, спрямованого на сприйняття і розуміння усного мовлення, при цьому визначивши рівень сформованості вмінь аудіювання у студентів.

Скіба Людмила

Науковий керівник – к.ф.н. асист. Беженар І.В.

 

Список літератури:

1. Вейзе А. А. Некоторые вопросы составления упражнений для звукозаписывающих устройств. Технические средства и программирование при обучении иноязычной речи в вузе / А. А. Вейзе, Л. Ю. Кулиш. – Минск: Изд-во Вышейш. шк., 1971. – С. 42–51.
2. Городилова Г. Г. Обучение речи и технические средства / Г. Г. Городилова. – М. : Рус. яз., 1979. – 208 с.
3. Жинкин Н. И. Механизмы речи / Н. И. Жинкин. – М. : Просвещение, 1958. – 370 с.
4. Колосницына Г. В. Пути оптимального построения и оформления учебного аудиотекста / Г. В. Колосницына. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 95 с.