Короткий опис ознак класичного італійського сонета

9 Листопада, 20134:11 am

0


Короткий опис ознак класичного італійського сонета

Сонет виник напередодні епохи Відродження в Італії у той час, коли очевидною стала криза середньовічної ідеології. Нова доба віддала перевагу новій поетичній формі. Перші зразки такого вірша належали перу сицилійського поета і королівського нотаріуса Джакомо да Лентіні. Уже в них започаткувалися і традиційна структурна форма цього жанру, і його філософія: глибока віра в досягнення гармонії через подолання суперечностей. Як ви знаєте, писав сонети і Данте Аліг’єрі.

Сонет – один із жанрів лірики. Італійська назва sonetto походить від провансальського слова sonet (пісенька), в основі якого – слово son (звук). Тому звичайно назву цього жанру перекладають як «дзвінка пісенька».

Сонет – ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: 2 чотиривірші та 2 тривірші.

З появою перших сонетів визначи-іися правила написання цього жанру, які італійський юрист Антоніо да Тампо зафіксував у своєму поетичному трактаті. Протягом століть ці правила дещо коригувалися, але в основному залишалися тими самими.

Класичний (італійський) сонет. Сонет має тверду строфічну форму: чотирнадцять рядків, які поділені на чотири строфи. Перші дві строфи – чотирирядкові (катрени), а наступні дві – трирядкові (терцет и): 4 + 4 + 3 + 3. Часто і катрени, і терцети мають спільні рими.

Класичний сонет пишеться п’ятистопним чи шестистопним ямбом. Повнозначні слова в ньому не повинні повторюватися, обмежується також кількість службових частин мови. Правила творення сонета не дозволяють переносити частину фрази в інший рядок, кожна строфа повинна закінчуватися крапкою, останнє слово має бути «ключовим». Якщо ознаки класичного сонета дещо порушені, то такий твір називають вільним сонетом.

Чітка внутрішня структура. Сонет призначений для втілення певного змісту: боротьби протилежних відчуттів і думок. У давні часи цю віршову форму наділяли магічними якостями. Катрени символізували чотири матеріальні елементи, з яких створено світ: землю, воду, вогонь, повітря. Терцети були символом духовного і втілювали в собі ідею триєдності Бога. Побудова сонета являла собою поступ від матеріального до Духовного.

Із зміною епох внутрішня структура сонета набула нового змісту. Традиційно перший катрен задавав тезу (твердження), Другий заперечував її, тобто становив антитезу. У терцетах містився синтез переживань ліричного героя, його внутрішня боротьба, а також головна думка, заради якої написано сонет.

Тематика сонетів. Передусім сонети зображують людину, її суперечливий внутрішній світ, навколишнє середовище, природу. Існують сонети на любовну, філософську тематику. У пейзажних сонетах через описи природи передаються внутрішні почуття ліричного героя. Жанр сонета використовується навіть у політичній ліриці.

У Європі сонет набув особливої популярності завдяки творчості Франческо Петрарки. А вже у XV-XVII століттях цей жанр вважали одним із основних в італійській ліриці. Також у цей час сонет стає широко розповсюдженим в іспанській, португальській, французькій, англійській літературах, дещо згодом – у російській.

В Україні сонет почав розвиватися у XIX столітті (Левко Боровиковський, Юрій Федькович, Іван Франко) і не втратив своєї популярності до сьогодення (Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко).

Головні ознаки класичного (італійського) сонета:

– один із жанрів лірики;

– містить чотирнадцять рядків, що поділені на перші дві чотирирядкові і наступні дві трирядкові строфи (4 + 4 + 3 + 3);

– пишеться п’ятистопним чи шестистопним ямбом;

– чітка внутрішня структура: перший катрен – теза, другий – антитеза, терцети – головна думка твору;

– тематика переважно любовна, пізніше філософська, пейзажна.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.