Києво-печерська лавра – Частина 3

Лютий 1st, 20123:23 pm

0


Києво-печерська лавра – Частина 3

Києво-печерська лавра – Частина 1
Києво-печерська лавра – Частина 2

До пожежі у Верхній лаврі були дві дерев’яних дзвіниці – невелика двоярусна і чотирьохярусна. Припускають, що висота останньої досягала 90 м. Як можна судити по зображенню цієї дзвіниці на гравюрі 1661 р., це була видатна споруда. Ще до пожежі 1718 р. виникла думка побудувати в лаврі нову кам’яну дзвіницю, на її будівництво гетьманом Мазепою були навіть пожертвувані гроші.

Велика лаврська дзвіниця побудована в 1731-1744 рр. архітектором Іоганном Готфрідом Шеделем. Шедель (1680-1752 рр.), німецький архітектор, учень знаменитого Андреаса Шлютера, працював у Петербурзі, Москві і особливо багато — у Києві, де, за словами Д. Антоновича, «так перейнявся характером українського мистецтва, що йому, по справедливості, належить перше місце серед українських архітекторів». У 1736-1745 рр. Шедель створив свій найвідоміший і кращий твір — дзвіницю Печерської лаври. Вона найвища за всі дзвіниці України. «Горда, пишна, величава лаврська дзвіниця красується на київських пагорбах, увінчуючи живописну панораму Києва; вона так зжилася з київським краєвидом, що хто хоч раз побував у Києві, той не може уявити собі Києва без лаврської дзвіниці, її золота маківка є найвищою точкою Києва» (Д. Антонович).

Сам Шедель писав, що «такої не знайдеться у всій Європі і стоятиме вічно». Її силует так гармонійно вписався в київський ландшафт, що сьогодні важко собі уявити Київ без лаврської дзвіниці. Діаметр її основи складає 28,8 м, висота — 96,5 м, вона є найвищою дзвіницею України.

Чотири яруси цієї монументальної споруди прикрашені пучками колон, найцікавіші з яких поміщені на четвертому ярусі. Їх капітелі виконані з кераміки. Легко уявити, які неймовірні технічні труднощі довелося подолати майстру, щоб виготовити з глини і обпалити капітелі заввишки 1,54 м і діаметром у 1,35 м!

Десять дзвонів Великої лаврської дзвіниці колись славилися на весь Київ. Городяни на слух могли визначити звук будь-якого з них. Кожний з дзвонів, за традицією, мав власне ім’я: Великий Успенський (1000 пудів), «Орел» (500 пудів), «Зосимін» (400 пудів, в 1825 р. перелитий в 493 пуди), «Полієлейний» (296 пудів, в 1825 р. перелитий в 342 пуди), «Балик» (200 пудів), «Вартовий» (176 пуд), «Благовіст» (150 пудів), «Ранній» (107 пудів), «Буденний» (70 пудів), «Скликун» (3 пуди).

Комплекс Верхньої лаври, Ближніх і Дальніх печер формувався впродовж близько 900 років, тому в ньому майже відсутня яка-небудь планомірність, зате кожен куточок відрізняється рідкісною мальовничістю. Монастирська трапезна була споруджена в 1108 р. на кошти князя Гліба Всеславича. «Печерський патерик» (XIII—XV ст.) повідомляє, що під час землетрусу 1230 р. «трапезницю потрясе кам’яну…, камення зверху падеся, і столи, і лави. Але обаче весь трапезник не падеся, ні верх єя». Реставрація трапезної в XVI ст. не порушила її зовнішнього вигляду, оскільки торкнулася тільки вивершення.

Троїцька надбрамна церква побудована в XII ст. і чудово збереглася до наших днів, хоч і у відреставрованому вигляді. У нижньому її ярусі в середньому арочному прольоті розташовуються проїжджа брама, а по сторонах — службові приміщення. У 1722— 1729 рр. фасади храму були оформлені в стилі українського бароко майстром Василієм Стефановичем. Всі фасади, за винятком південного, покриті багатим живописним і ліпним орнаментальним декором. Бірюзовий тон стін є прекрасним фоном для оригінальних білих ліпних прикрас і відтіняє живопис і позолоту. Свого сучасного вигляду церква набула після реставраційних робіт в кінці XIX ст. і в 1958 р. Розписи Троїцької церкви виконані в 1730-х роках видатним українським художником XVIII ст. Алімпієм Галіком (1685-1763 рр.), лаврським іконописцем, за видатні заслуги похованим в Успенському соборі лаври.

Ліворуч від головного входу в лавру знаходиться Лікарняний монастир з маленькою церквою Св. Миколая кінця XVII ст. Цей білосніжний храм завершений синім куполом грушовидної форми із золотими зірками і витонченою маківкою. На північ від Успенського собору височіє стрункий силует п’ятикупольної церкви Всіх Святих на Економічній брамі, побудованої в 1696-1698 рр. Нижній її ярус займає проїзд, а верхній — власне храм. Церква Всіх Святих на Економічній брамі є одним з найбільш яскравих зразків архітектури стилю українського бароко. Від первинних розписів її інтер’єру збереглися тільки фрагменти, що є рослинним орнаментом, виконаним у народному дусі. Існуючий розпис був виконаний у 1905 р. учнями монастирської іконописної майстерні під керівництвом І. Іжакевича. Інтер’єр прикрашає п’ятиярусний іконостас з позолоченим різьбленням на червоному фоні. У написанні ікон для нього брав участь Алімпій Галік.

Ансамбль Ближніх печер, що розкинувся біля підніжжя пагорба Верхньої лаври, в оточенні садів і хащ дерев і чагарників, є одним з наймальовничіших куточків Києво-Печерської лаври. Цей комплекс також складався впродовж століть. Вже в першій половині XI ст. тут існували підземні церкви Св. Антонія, Св. Варлаама, Введення в Храм, келії і крипти з 79 похованнями. Центром комплексу Ближніх печер є трикупольна Воздвиженська церква, побудована в 1700 р. на кошти київського полковника Павла Герцика. Її іконостас виготовив в 1769 р. різьбяр Короп Шверін. У середині XVIII століття до її західного фасаду була прибудована трапезна — невелика прямокутна будівля, увінчана великим куполом на низькому восьмигранному барабані. Своїми присадкуватими формами вона немовби підкреслює стрункість Воздвиженської церкви.

У 1763-1768 рр. була споруджена двоярусна дзвіниця (архітектор І. Г. Григорович-Барський). Поставлена над схилом гори, вона є головною вертикаллю всього ансамблю Ближніх печер.

У Ближніх печерах спочивають численні останки ченців і мирян, в числі яких, як вважається, знаходяться засновники і перші мешканці лаври. Тут, зокрема, похоронені Нестор-літописець, автор «Повісті минулих літ», художники Алімпій і Григорій, лікарі Агапіт і Даміан, церковний письменник першої половини XIII ст. Полікарп, єпископ володимирський і суздальський Симон. «У цих місцях покояться останки деяких видних людей, між іншим — дванадцяти каменярів, які побудували собор, — пише Боплан. — їх зберігають як дорогоцінні реліквії, щоб показувати їх зацікавленим відвідувачам, як неодноразово траплялося спостерігати і мені, коли я якось жив на зимових квартирах у Києві і мав можливість вивчити ці подробиці. Що стосується мене, то я не бачу (як вже сказав) істотної різниці між цими тілами і єгипетськими муміями, хіба що їх плоть не настільки чорна і тверда. Вважаю, що вони зберігаються такий тривалий час нетлінними завдяки природі цих печер або шахт, які вириті в кам’янистому піску особливого типу: взимку в них сухо і тепло, а влітку — прохолодно і сухо без щонайменших ознак вогкості».

На південь від Верхньої лаври, на високому пагорбі, розмістилася третя частина Києво-Печерського монастиря — Дальні печери. Саме тут в першій третині XI ст. виникли перші печери з підземною церквою Благовіщення. Згодом, через декілька років, була побудована надземна дерев’яна Успенська церква. Коли вона спорохнявіла, в 1635 р. замість неї була споруджена нова дерев’яна церква Різдва Богородиці, яка в 1696 р. була замінена на кам’яну.

Територія Дальніх печер складається з двох майданчиків. На нижньому розташована церква Іоакима і Ганни (ХІХ ст.), а на верхньому – церква Різдва Богородиці, побудована в 1696 р. на кошти полковника Мокієвського.

Церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах є унікальним витвором української архітектури XVII століття. Її головна будівля увінчана трьома куполами, але по кутах піднімаються ще чотири купольні каплички. Всі сім глав утворюють надзвичайно живописну пірамідальну композицію, завершену центральним куполом. З різних точок огляду храм всякий раз постає в новому і незвичайному ракурсі.
У 1754-1761 рр. напроти західного входу в церкву Різдва Богородиці майстром Степаном Ковніром за проектом І. Г. Григоровича-Барського була побудована двоярусна дзвіниця. Її вирізняє ювелірна обробка фасадів. Здалеку багатоглава церква Різдва Богородиці і дзвіниця здаються величезним кущем, що вінчає придніпровський пагорб.

У Дальніх печерах знаходиться 46 поховань, але тільки два з них відносяться до домонгольської епохи. Всього ж на території Києво-Печерської лаври похоронені десятки відомих діячів української історії.

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.