Лексичні джерела мови буковинських періодичних видань початку XX ст. (на матеріалі „Православного календаря”, 1900р.)

Вересень 30th, 20116:00 am

0


Лексичні джерела мови буковинських періодичних видань початку XX ст. (на матеріалі „Православного календаря”, 1900р.)

Лексичні джерела мови буковинських періодичних видань початку XX ст.
(на матеріалі „Православного календаря”, 1900р.)

Обставини історичного життя на західноукраїнських землях спричинилися до того, що однією з найбільш впливових сил у національно-культурному відродженні українців Буковини було православне духівництво. Представники саме цієї соціальної верстви були засновниками перших просвітніх товариств другої половини XIX ст., які мали на меті сприяти просвіті й духовному розвиткові буковинських українців. Одним із таких було засноване 1869 р. товариство „Руська Бесіда”, яке провадило активну видавничу діяльність. „Православний календар”, що виходив друком упродовж кількох десятків років, мав значний вплив на розвиток мовної культури якнайширших верств, оскільки поєднував у своїй практиці книжно-писемні традиції із народнорозмовними джерелами.

Мова православних календарів поч. XX ст. залежала передусім від тематики творів, якими представлено тексти різних стилів, що відповідно різняться й лексичними засобами. У календарі 1900 р. уміщено художні твори, публіцистику, а також інформативні тексти про діяльність різноманітних товариств, спілок тощо.

До традиційних джерел формування лексики західноукраїнського зразка літературної мови є церковнослов’янізми, засвоєні старою українською книжною мовою і типові й для усного мовлення представників православного духівництва: властитель, воздух, діятель, заведення, книгопечатник, писатель, случай, совітник, средства, тілохоронитель та ін.

У лексиці, вживаній у „Православному календарі”, знайшли відображення й нові для цього періоду сфери функціонування української мови – фінансово-економічна, господарське життя та урядування у селянських громадах. У складі цієї лексики  наявні  типові  для  західноукраїнського  середовища запозичення з польської мови або через польську з німецької: дивиденда, склеп – магазин, скрипта – розписка, рата – частка сплати за кредит, такса, шпихлір – громадська комора. Помітною с перевага лексики з питомою морфологічною основою: витяг (з протоколу, звіту), вкладка щаднича, чистий зиск, речинець -термін сплати, складка, справозданє – звіт, старшина товариства, стоваришенє (кооператив), членський уділ (внесок). Вживання названої лексики засвідчене такими контекстами: Друкарня Товариства „Рускої Ради” в Чернівцях принимає всілякі роботи друкарські, а іменно: білети візитові, запрошеня весільні, листи купецькі, фактури, справозданя касові, статути, Витяг із справозданя за VI рік адміністрацийний; В надзвичайних випадках може старшина товариства продовжити речинець до виплаченя паїв’, Пожичок на довжні с крипти уділено 573 та ін.

Цікаву групу лексики досліджуваних видань становлять спільні для тогочасного західноукраїнського вжитку назви мір довжини і ваги: квінтель (грам має несповна 1/16 лута або 1/4  квінтля віденьского ), пражина, сотнар (сотнар віденський має 56 кільохрамів і 6 грамів), стопа, сяжень (сажень), фунт, цаль (цаль квадр. має несповна 7 центіметрів квадр.). „Словник української мови” фіксує лише три з них: сажень, фунт, цаль.

У мові „Православного календаря” відображене й народнорозмовне джерело лексики, зокрема й діалектні одиниці, напр.: глота (…по улицях страшна глота) — діал.скупчення народу, натовп (2, т.Н, с.87); рискаль (…схаменувся, що нема при нім ні рискаля, ні лопати) — діал.заступ (2, т.VIII, с.539); сарака (Кучерявий Юстинко на цілу нашу тривіяльну школу був оден з перших: мізерний сарака, але спритний понад всіх) – діал. бідолаха (2, т.ІХ, с.58), стариня (Можете самі зміркувати, що буває, коли збереся стариня) – заст. старі люди (2, т.ІХ, с.657) та ін.

Надія Боянівська
Науковий керівник – доц. Ткач Л.О.

Використана література:
1. Православний буковинський календар на рік звичайний 1901. Рочник 28. – Чернівці: Руска Рада, 1900. – 128 с.
2. Словник української мови. В 11-ти тт.. К.: Наук, думка, 1970-1980.