Лінгвістична інтерпретація художнього тексту в контексті досліджень корпусної стилістики

27 Листопада, 20116:42 am

0


Лінгвістична інтерпретація художнього тексту в контексті досліджень корпусної стилістики

Лінгвістична інтерпретація художнього тексту в контексті досліджень корпусної стилістики

Укладені корпуси та архіви електронних текстів для інтерпретації художнього тексту набувають все більшої популярності в лінгвістичних дослідженнях з лінгвостилістики. Однак застосування спеціальної термінології, кількісних і якісних методів і прийомів, зокрема тих, які розвинулися в царині корпусної лінгвістики для аналізу літературного стилю – стилеметрії (S. Adolphs, S.Hunston), все ще потребують докладного обґрунтування.

Сьогодні актуальними залишаються дослідження авторського стилю, частотності слів у художніх творах, особливості ідіолекту окремих персонажів, а також статистичних характеристик тексту (Burrows 1987); вплив статистичного аналізу найбільш частотних слів і словосполучень на авторський стиль (Hoover 2002); дослідження потенціалу корпусного підходу щодо інтерпретації літературних текстів у корпусній стилістиці (Stubbs 2005, Semino & Short 2004). Останні надають емпіричний матеріал та інформацію про корпус наративних текстів різних жанрів (художньої літератури, газетних повідомлень, біографій) через взаємовідношення мови і мислення. Ця проблема є важливою з огляду на те, що авторська презентація мовлення і думок персонажів дає змогу визначити авторську точку зору (point of view) та її відношення до наративу.

Усі перелічені вище підходи у корпусній стилістиці мають на меті створення відповідної інформації – анотації (annotation) у літературному корпусі і тим самим полегшити процес лінгвістичної інтерпритації художнього твору чи збірки творів.

Розрізняють два основних прийоми, які стосуються електронного дослідження художнього тексту – інтратекстуальний аналіз і інтертекстуальний аналіз. Інтратекстуальний аналіз полягає у здійсненні інтерпретації великих за обсягом текстів за допомогою словопокажчика – конкордансу (concordance), який відповідає за сполучення (дистрибуцію) кожного слововживання у корпусі зі своїм контекстом, а також визначенні частотності і встановлення списку частотних слів і виразів, підрахунку сукупності усіх граматичних форм та лексичних значень слова.

Призначення інтертекстуального аналізу –  зіставити лексичні одиниці і вирази літературних текстів з іншими текстами (переважно інших жанрів). Основні прийоми такого аналізу спрямовані на застосування конкордансної методики пошуку окремих слів та виразів з відповідного тексту (наприклад, релігійних позначень в електронній версії Біблії). Перспективною ділянкою у цій області видається семантична просодія (semantic prosody), яка допомагає описати відтінки значень слів на основі рекурентних моделей у великих за обсягом корпусах, а згодом дати оцінку конотаціям індивідуальних лексем на основі рекурентних асоціацій лексичних одиниць із загальновживаними словами. Відтінки значення легко простежити через колокати (collocates) – слова в конкордансній моделі, які знаходяться безпосередньо зліва або справа від ключового слова. Наприклад, з допомогою корпусних даних лексема sorrow (‘а feeling of great sadness, usually because someone has died or because something terrible has happened to you’) за звичай експлікує різноманітні конотації, які розкривають справжнє ставлення мовця до того, що він намагається приховати.

Наприклад, за даними корпусу BNС  Written (1 million) можна натрапити на часто вживане слововживання опозиції РАДІСТЬ -СУМ:

001. … he said, ” this meeting is at once a joy and a SORROW.” “How so, my lord? ” she asked.

002. … give not thought to actions and words, joy and SORROW, past and future. Lovers seek all, …

008. … childhood to grave, come rain or shine, joy or SORROW, bur for a miracle, you yourself would have …

Отже, представлений короткий огляд різних студій, пов’язаних з корпусним аналізом літературних текстів, дає підстави стверджувати про перспективність корпусної стилістики та її прийомів, які водночас стають надійним ключем до розуміння того, якою мірою семантична просодія та авторська точка зору сприятимуть значенню окремої лексеми у тексті реалізувати свій конотативний потенціал і бути зорієнтованою на читача.

Бистров Я. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Література

1 Adolphs S. Introducing Electronic Text Analysis. – Abingdon, New York: Routledge. 2006. – 159 p. 2. Hunslon S. Corpora in Applied Linguistics. Cambridge University Press, 2005. -241 p.