Марксистська критика

11 Жовтня, 20127:20 am

0


Марксистська критика

З погляду марксистської критики, література є породженням і відображенням соціально-економічних умов життя суспільства. Суспільство представляє собою діалектичну єдність класових протиріч в історичному розвиткові, а історія по суті є боротьбою класів, зокрема й ідеологічною.

Література, виступаючи специфічним відображенням класової ідеології, знаходиться в процесі постійного історичного розвитку і неминуче несе на собі відбиток класової боротьби, яка супроводжує все багатовікове матеріальне та духовне існування суспільства, набуваючи при цьому особливого прояву на кожному новому історичному етапі і в кожній країні. Такий погляд надавав визначальну перевагу законам суспільно-історичного розвитку, ігноруючи при цьому власні внутрішні закони літератури. Останні розглядалися лише як специфічне переломлення перших. Тож літературний процес виглядав як поступальний рух від гіршого до кращого.

Апологети марксистської критики, вочевидь, розуміли обмеженість підходу до літератури з безпосередньо економічної точки зору, приписуючи його „вульгарному соціологізмові”, і наголошували на ролі інших факторів, зокрема пов’язаних із духовним життям людства, чим, власне, порушували чистоту метода. Визнавалося, що вивчення літературного процесу неможливе без компаративістичного методу, який приділяє увагу генетичному, функціональному, типологічному аспектам, аналізу взаємодій і взаємовпливів. Можна порівнювати не тільки явища як такі, але й певні стадії історичного розвитку цих явищ. При цьому потрібно враховувати контактні й типологічні подібності. Так, психологічний метод дозволяє розкрити природу і закономірності творчого процесу. Він також стає в нагоді при вивченні читацької психології, тобто торкається проблем сприйняття. Також дієвим у багатьох випадках залишається біографічний метод, адже незаперечно, що факти особистого життя письменників часто отримують безпосереднє художнє втілення. Щодо формального методу, то він розглядає літературний процес як саморозвиток форм, боротьбу, відкидання і відродження традицій, перетворення нелітератури в літературу і навпаки.

Отже, марксистська критика не цуралася користуватися здобутками інших методологій, при цьому її власний методологічний апарат залишається багато в чому актуальним при дослідженні літературного процесу. Особливо це стосується того, що принято називати зовнішніми факторами розвитку літературного процесу.