Масово-інформаційний характер журналістської діяльності

Березень 31st, 20125:00 pm

0


Масово-інформаційний характер журналістської діяльності

1.    Посада журналіста  у кодифікаторі українських професій.
2.    Типи відображення дійсності у журналістиці.
3.    Різновиди журналістських професій.
4.    Типологічні концепції інформації у журналістиці.
5.    “Факт” і “новина” як основні поняття новинної журналістики

Хто першим повідомляє про події в “гарячих точках”, про екстремальні ситуації, до яких належать надзвичайні випадки й суспільні катаклізми? Перед ким широко відкриваються двері високопосадовців, концертні зали; кому розкривають душу частіше ніж психологам, гукають на світські заходи? Все це про людину, професія якої – журналіст. “Професія журналіста, – як справедливо зазначає І. Михайлин, – це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи  написане  слово”.

Відповідно статті 1 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “журналіст – це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові, службові обов’язки в засобах масової інформації  (в штаті або позаштатно) − відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України”.

Сьогодні журналістика оперує різнити типами і способами інформування аудиторії, впливу на суспільну думку. Ці способи змінюються в залежності від каналу передачі інформації і засобу її розповсюдження.

Кожен з різновидів засобів масової інформації використовує свій власний, специфічний спосіб відображення дійсності, створення журналістських матеріалів. У газетярів один інструмент – написання (надрукованих чорними літерами на білому папері) слів. Співробітники друкованих видань описують словами подію, факт, ідею – читач пробігаючи очима по рядкам, складує літери в слова, слова – в речення, окремі фрази – в контекст и декодує прочитане, сприймає його в тому ключі, в якому це задумав журналіст, або розуміє прочитане інакше – і це вже не його провина, а відсутність журналістського професіоналізму.

Радіожурналіст має на озброєнні слово сказане у всьому багатстві інтонацій, смислових і логічних наголосів, пауз, підкріплене музикою і шумами, що дозволяє нести аудиторії не тільки текст, але й підтекст, збагачуючи зміст радіоматеріалу. У споживача радіоінформації головний орган сприйняття − слух.

Телебачення оперує аудіовізуальними образами. Його сила в наочності, конкретності, практичній неможливості трактувати побачене інакше.

Класифікаційні якості представників журналістської професії можна розділити на чотири рівня: природні можливості, світоглядні позиції, освітній рівень і специфічні професійні вимоги. Вроджений талант – це схильність до спостережень; живий інтерес до оточуючого; уміння цікаво розповідати про побачене, підкреслюючи деталі й подробиці, які залишилися поза полем зору інших; комунікабельність, вроджений смак, витривалість (фізична й психологічна) та ін. Світоглядна позиція журналіста – це поліваріативність, множинність, плюралізм підходів до тієї чи іншої проблеми, думки про той чи інший предмет, явище, людину. Світоглядна позиція журналіста характеризується непідкупною вірністю фактам, об’єктивністю висвітлення дійсності, бажанням зрозуміти й передати найбільш складні суспільні явища. Що стосується специфічних професійних вимог, то вони обумовлені самим характером, особливостями майбутньої діяльності. Тому професійні вимоги слід розглядати відповідно до характеристик журналістських професій, які в свою чергу можна класифікувати за родами і видами, а інколи і жанрами журналістики, технологічним операціям в процесі масової комунікації.
За різновидами журналістики, тематиці журналістських творів розрізняють журналістів-міжнародників, політологів, аграрників, культурологів, екологів, спортивних оглядачів та ін. Є журналісти, що спеціалізуються на економічній тематиці, фінансах бізнесі, будівництві, транспорті, морально-етичній чи мистецькій проблематиці. Свої особливості  у журналістів, що працюють в ділових, науково-популярних, розважальних виданнях, відповідних радіо- і телепрограмах. Особливого підходу вимагає інвестигейторська діяльність розслідувальна журналістика.

За родами журналістики диференціація професій очевидна: газетяр, радіожурналіст,    тележурналіст. Технологічні операції комунікативного процесу також ведуть до професійної диференціації: репортер збирає інформацію, літературний співробітник в друкованому виданні або редактор на радіо і телебаченні її опрацьовує і, відповідно, диктор проголошує підготовлений текст; кореспондент повідомляє факти – коментатор їх аналізує і т.д. Особливий вид професійної діяльності – фотожурналістика. На газетній шпальті й журнальній сторінці фотографії не завжди виконують роль ілюстративного матеріалу. Багато знімків стають справжніми витворами мистецтва і відіграють самостійну роль.

Звернімо увагу на одну важливу тенденцію системи сучасних ЗМІ − її кадровий потенціал, “вибух комунікації” немов поділив журналістські спеціалізації, принаймні, на дві групи:
1. Працівники власне ЗМІ. За своїм способом мислення, характером роботи вони наближаються до художників та інших творчих працівників. Ідеалом для себе вважають діяльність, повністю вільну від політичної влади, а основним покликанням не формувати свідомість, а говорити правду.

2. Спеціалісти в галузі телекомунікацій, відеотексів, відео, обчислювальної техніки тощо. Інформація, повідомлення сприймаються ними з наукової точки зору у таких символах, як термін, сигнал, шуми.
Кожен із різновидів масово-інформаційної діяльності має декілька типів повідомлень: публіцистичне, художнє, наукове.

Науковий тип повідомлення передбачає особливу мову і стиль: однозначний, не викликаючий різночитань, виклад специфічних наукових повідомлень. Художній тип повідомлень характеризується образністю мови, багатозначністю понять, вмінням узагальнити одиничний факт, типізувати явище.

Публіцистика (лат. publicus – суспільний) – спосіб організації й розповсюдження соціальної інформації, різновид творів, присвячених актуальним проблемам і явищам повсякденного життя. Публіцистика відіграє важливу політичну, ідеологічну роль, впливаючи на діяльність різних соціальних інститутів і на суспільну свідомість загалом.

Інколи поняття “публіцистика” сприймається як синонім до слова “журналістика”. Це пояснюється тим, що публіцистика, також включає в себе твори, присвячені актуальним соціально-політичним та іншим проблемам сучасності в пресі, на радіо і телебаченні. Публіцистика існує в словесних (усних і письмових), графічних, зображальних (плакат, карикатура), фото- і кінематографічних (фоторепортаж, документальний фільм), театрально-драматичних і словесно-музичних формах.

В журналістиці виділяють інформаційну публіцистику, аналітичну і художню публіцистику. В основу такої типізації покладений рівень осягнення конкретного життєвого матеріалу. Інформаційна − фіксує, констатує, аналітична публіцистика – осмислює і узагальнює, художня творчість – типізує.

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє у розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Сьогодні інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального й технічного розвитку.

Інформація – це вихідний і кінцевий продукт праці журналіста, − вона збирається, підлягає обробці та розповсюдженню. Інформація в сучасному суспільстві стала товаром, що продається і купується. Інформаційна система стала спинним хребтом сучасного суспільства. Сьогодні обіг інформації в суспільстві має декілька аспектів:

–    повнота інформації, тобто яка частина інформації і за якими критеріями відсіюється чи відсікається;
–    ототожнення зустрічних потоків, їх рівноправності – чи завжди забезпечується еквівалентний обмін інформацією між “керівництвом та тим, ким управляють”;
–    фактор оперативності чи своєчасності;
–    точність інформації.

Масово-інформаційний характер журналістської діяльності – Частина 2