Механізм виникнення конфлікту – Частина 2

14 Вересня, 20122:39 pm

0


Механізм виникнення конфлікту – Частина 2

Механізм виникнення конфлікту – Частина 1

Класифікація причин конфліктів В.Лінкольна

Інформаційні фактори – непридатність інформації для одної із сторін:

  • неповні та неточні факти, включаючи запитання, пов’язані з точністю викладення проблеми та історії конфлікту;
  • чутки, несвідома дезінформація;
  • передчасна інформація або інформація передана, із запізненням;
  • ненадійність експертів, свідків, джерел інформації чи даних, неточність перекладів та повідомлень ЗМІ;
  • небажане оприлюднення інформації, яка може образити цінності одної із сторін, порушити конфіденційність і навіть залишити неприємні спогади;
  • інтерпретація використаної мови, виразів типу „приблизно”, „суттєво”, „з наміром”, „надмірно”;
  • сторонні факти, сторонні питання законодавства, правил, порядку дій, стереотипів тощо.

Поведінкові фактори – недоречність, грубість, егоїстичність, непередбачливість та інші характеристики поведінки, що відторгаються одною із сторін. У міжособових відносинах, та і не лише в них, найбільш типовими поведінковими факторами, що викликають конфліктні ситуації, є: прагнення до вищості; прояв агресивності; прояв егоїзму.

Крім них, можуть також виступати поведінковими факторами випадки, коли хто-небудь: загрожує безпеці (фізичній, фінансовій, емоційній чи соціальний); підриває нашу самооцінку; не виконує позитивних очікувань, порушує обіцянки; постійно відволікає нас, викликає стрес, незручність, дискомфорт, збентеження; поводить себе непередбачено, грубо, перебільшено і викликає страх.

Фактори відносин незадоволеність взаємодією сторін. Часто така незадоволеність породжується не тільки взаємодією, що вже склалася, але і непридатністю для одної із сторін пропозицій щодо подальшого її розвитку:

  • внесок сторін у відношення, баланс сил у відносинах;
  • важливість відносин для кожної із сторін;
  • сумісність сторін у плані цінностей, поведінки, особистісних чи професійних цілей та особистого спілкування;
  • різниця в освітньому рівні, класові розбіжності;
  • історія відносин, їх тривалість, негативний осадок від минулих конфліктів, рівень довіри та авторитетності;
  • цінності групи, до яких належать сторони, і їх тиск на стосунки сторін.

Ціннісні фактори – принципи, які проголошуються чи відвертаються, яких ми дотримуємося і які вважаємо, про які забуваємо чи свідомо і навіть несвідомо порушуємо; принципи дотримання яких інші чекають від нас, а ми від інших. Цінності можуть розрізнятися за силою дії і важливості. До них відносяться: особисті системи вірувань та поведінки (забобони, переваги, пріоритети); групові (зокрема професійні) традиції, цінності, потреби і норми; способи дії і методи, властиві окремим інститутам, організаціям, професіям; релігійні, культурні, регіональні та політичні цінності; традиційні системи переконань і пов’язані з ними очікування: уявлення про правильне і неправильне, погане чи добре, способи і методи оцінки доречності, ефективності „справедливості,” „практич-ності”, „реалістичності”; ставлення до прогресу і змін, до збереження старого, до „статус-кво”.

Структурні фактори – відносно стабільні обставини, що існують об’єктивно, незалежно від нашого бажання, які важко чи навіть неможливо змінити. Вони вимагають для подолання великих ресурсів: матеріальних, фізичних, інтелектуальних тощо. Це закон, вік, лінії підзвітності, фіксовані дати, час, доходи, доступність техніки тощо. Типовий приклад дії структурного фактора – конфлікт між сусідами в комунальній квартирі (причина – змушене спільне користування місцями загального вжитку – кухня, ванна кімната, туалет).

Більшість конфліктів розгортаються на фоні структурних факторів, які є „зовнішніми” до нього, але суттєво впливають на нього. На наш погляд, цей різновид факторів, про який Лінкольн говорить як про структурні, варто кваліфікувати як умови конфлікту (тобто те, що створює його фон). Про це йшла мова під час аналізу першого питання теми.

Аналіз причин конфліктів дозволяє зрозуміти, чому і як розвивається конфлікт, намітити способи їх усунення. Але в реальному житті, як правило, „чисті”, тобто обумовлені тільки одною групою причин, факторів, конфлікти зустрічаються дуже рідко.

Механізмом, що запускає конфлікт, є привід.

Привід конфлікту – конкретна дія, що порушує інтереси протилежних сторін. Ця дія іноді помилково розглядається, як причина конфлікту. Насправді ж привід є початком перетворення потенційного конфлікту в реальний, переходом від латентної фази конфлікту до батальної. Існують два типи приводів:

  1. Об’єктивні приводи – певна форма розвитку подій, той чи інший об’єктивний факт, що не залежить від волі та бажання конфліктерів,  проте провокує безпосереднє зіткнення сторін.
  2. Суб’єктивні приводи – навмисні, свідомі, метою яких є активізація потенційного конфлікту.

Провокація – різновид суб’єктивних приводів, дія, що ставить протилежну сторону в умови, у яких обмежений вибір дій у відповідь (фактично це програмування дій опонента). У той же час, провокація є дією, яка не завжди повністю контролюється ініціатором провокаційних дій. Нерідко вони набувають некерованого характеру і тоді вона (провокація) робить жертвами і провокатора, і його противника.

Завершуючи детерміністський аналіз конфлікту, не можна не зазначити, що виникнення конфлікту не можливе без певного соціально-психологічного механізму. Його аналіз і стане предметом наступного аналізу.