Методи обстеження в травматології і ортопедії при виклику лікаря додому

Грудень 22nd, 201212:34 am

0


Методи обстеження в травматології і ортопедії при виклику лікаря додому

Скарги хворого

Вислуховуючи уважно скарги хворого, необхідно відділити головне від другорядного. Наявність болю є сигналом, який сповіщає про загрозу чи наявність захворювання. В ортопедичній практиці хворий не завжди може точно вказати, що більше його турбує, тому, що зміни при поєднанні різних деформацій можуть мати неоднакову ступінь прояву. Визначаються захворювання, при яких вторинні зміни більше турбують хворого, ніж основне і хворий звертає увагу лікаря на них. При множинних пошкодженнях хворі не рідко скаржаться не на найтяжче пошкодження, а на найбільш болісне. Неурахування цього фактору з боку лікаря і недостатньо повне дослідження хворого можуть привести до тяжких наслідків. Саме тому важливо викликати лікаря, а саме подумати про вызов травматолога на дом.

Анамнез

Збираючи анамнез вдається отримати велику кількість дуже важливих фактів, які мають безпосереднє відношення до захворювання і характеризуть самого хворого.

Шляхом розпитування лікар отримує уявлення про особистість хворого і відомості щодо перенесених ним захворювань, умов життя та праці.

Також, при можливості, потрібно з’ясувати:

– Анамнез при запальних захворюваннях.

– Анамнез при дистрофічних процесах.

– Анамнез при травматичних ураженнях.

Огляд хворого.

Огляд ортопедо-травматологічного хворого підпорядкований загально-клінічним вимогам, що до даного способу обстеження (кімнатна температура, достатнє освітлення, пацієнт повинний бути роздягненим і т.п), а також має свою специфіку.

Пацієнт повинен бути оглянут як у спокої, так і при рухах, стоячи, сидячи та лежачи.

При огляді визначають зріст, пропорції тулуба та кінцівок, поставу, ходу, оцінюють положення пацієнта та даного сегмента тіла.

Розрізняють активне, пасивне та вимушене положення.

 

Під активним розуміють положення , яке хворий приймає за власною ініціативою, здійснювати звичайні рухи хворою кінцівкою.

Пасивне, коли хворий не має можливості прийняти те чи інше положення тіла (кінцівки) і вказує на важкость захворювання чи пошкодження.

Вимушені положення зумовлене наступними чинниками:

– болем

– морфологічними змінами в тканинах

– патологічні установки

 

 

Дослідження у вертикальному положенні

 

При огляді звертають увагу на положення тулуба, кінцівок і голови по відношенню до орієнтовних площин, тобто визначають поставу

 

Постава – вироблене в процесі життєдіяльності ортостатичне, вертикальне в спокої, положення тіла у просторі при обов’язковому збереженні фізіологічних вигинів хребта, симетричному розташуванні голови, надпліч, верхніх та нижніх кінцівок в горизонтальному положенні таза.

При дослідженні постави звертають увагу на форму спини.

 

 

Патологічні постави:

1.   Плоска спина.

2.   Сутула спина.

3.   Кругловигнута спина.

4.   Сколіотична постава.

 

Дослідження ходи.

 

Кульгавість є порушення ходи, яка викликає зміни ритму руху внаслідок вертикального розгойдування тіла.

Розрізняють:

– Збережливу (больову, щадну) кульгавість.

– Незберезлива кульгавість.

Виділяють наступні типові розлади ходи:

–          качина хода

–          підстрибуюча хода

–          пірнаюча хода

–          паралітична хода

–          спастична хода

 

 

Місцевий огляд

 

Огляд починають з шкірних покровів та слизових. Визначають зміни кольору, забарвлення від крововиливів, їх локалізацію та розповсюдження. З цією метою призводять обережне, тимчасове зняття транспортної імобілізації, часткове чи повне оголення пацієнта. При огляді шкіри необхідно звертати увагу на характер запальної реакції на шляхах лимфатичних судин, вен, сухожилків, епідермальні пухірці (фліктени) при набряку м’яких тканин, гематоми, кровопідтік, на подряпини, рани, нориці, рубці та ін. При набряках та припухлостях звертається увага на зникнення та появу шкірних зморшок і складок, на напругу шкіри, її збліднення та появу сітки венозних судин.

 

 

Огляд кінцівок

 

 

Спочатку визначають грубі зміни, які порушують будову всієї кінцівки, потім здійснюють огляд пошкодженої ділянки і завершують огляд вивченням змін у вище- та нижчерозташованих відділах, визначаючи при цьому стан м”язів і характер компенсаторних змін.

До розряду грубих порушень відносяться:

1) патологічні установки в суглобах;

2) зміни нормальної вісі ;

3) порушення взаємовідношення суглобових відділів