Міфи Древнього Китаю

Жовтень 17th, 20124:51 am

0


Міфи Древнього Китаю

Китай – це країна однієї з найдавніших культур у світі. Самі китайці називають свою країну і державу – Чжунго (“Держава у центрі землі”, або “Серединна держава”). У Китаї віддавна вкоренилися три релігії: конфуціанство, даосизм та буддизм. Дві перші склалися в самому Китаї, а третя проникла до Китаю з Індії. Китайці об’єднали три релігії в одну систему, де етика конфуціанства доповнюється філософією даосизму та ідеями загробного життя в буддизмі. З початку I тисячоліття до Р.Х. китайські філософи та їх учні почали записувати легенди про походження світу та людей. Найдавніші записи датовані III-IV ст. до Р.Х.

Міфи про створення світу. Первинно всесвіт мав форму яйця. Яйце розкололося: верхня, світла половина яйця стала небом, а нижня, непрозора – землею. Небо назвали ян, а землю – инь. З цього яйця з’явилась перша людина – Пань-Гу, його назвали “дитя инь та ян”.

Кожен день Пань-Гу збільшувався на 1 джан. Його ріст змінював положення землі та неба: небо ставало на 1 джан вище, а небо на 1 джан ширше. Через 18 тисяч років земля та небо достигли необхідних розмірів, а Пань-Гу помер.

Його тіло перетворилось на складові частини світу. Праве око стало Місяцем, ліве – Сонцем. З крові утворились моря та річки, з волосся – ліси, з поту – дощ, дихання стало вітром та хмарами, а голос – громом. Коліна та голова Пань-Гу стали священними вершинами. А паразити на тілі стали людьми.

Найдавніші божества були “комбіновані”: напівлюди-напівтварини (Нюй-Ва – напівжінка-напівзмія, Фу-сі – напівчоловік-напівптах). Нюй-Ва створила землю та пішла погуляти. Їй стало самотньо, вона з глини виліпила фігурку та оживила її. Так вона створила першу людину. Коли вона захотіла створити ще людей, вона занурила виноградну лозу в глину, струсила її, глина розлетілась в різні боки і перетворилась на людей.

Історія потопу. Один селянин знаходився в будинку з сином та дочкою коли почалась страшна злива. Він вирішив зловити Духа-громовержця та змусити його припинити дощ. Йому вдалось схопити Духа та закрити його в клітці. Дощ припинився. Наступного дня селянин поїхав на ринок, а дітям заборонив давати духу пити. Але вони пожаліли Духа, дали напитись, він вирвався з клітки. Дякуючи дітям за допомогу він вирвав свій зуб і звелів його закопати. Діти посадили зуб і з нього виросла величезна тиква. Знову почався дощ, вода прибувала. Діти залізли в тикву і врятувались. Вони відродили людство.

Міфи даосизму. Дао означає “шлях”. Дао управляє життям всесвіту перебуваючи у всьому. Даосизм неможна назвати уніфікованою релігією, це скоріше комбінація правил та життєвої філософії. Засновником даосизму вважають Лао-Цзи, який жив в VIст. До Р.Х. з 440р.до Р.Х. даосизм став державною релігією Китаю.

Даосизм проголошує гармонію протилежностей, таких як жіноче-чоловіче, добро-зло, світло-тьма, любов-ненависть, використовуючи поняття інь та ян. Ян (чоловіче начало) – це чиста, світла сила, що створює небо. Інь (жіноче начало) – важка, темна сила, що створює землю. Ці сили не можуть існувати одна без одної. В даосизмі нема божеств, тому ніхто нікому не молиться. Послідовники цієї філософії пропонують шукати відповіді на питання життя через роздуми та споглядання.

Конфуціанство. Засновник конфуціанства – Кун Фуцзи був знавцем правил поведінки, багато мандрував, навчав правилам китайських чиновників. Він виділяв декілька цінностей: етикет, любов до рідних, справедливість, чесність, милосердя, вірність батьківщині. По суті, конфуціанство – не релігія, а система правил поведінки.

Буддизм. Він прийшов в Китай з Індії на початку нашої ери. Китайці “вплели” його в свою міфологію, поєднали зі своїми віруваннями. Міф про зародження китайського буддизму розповідає про сон імператора Міня: він побачив золоту людину що летіла. Міністри сказали імператору, що десь в Індії є така людина. Імператор відправив посланців до Індії; коли вони повернулись, то привезли з собою буддійські священні книги, які переклали рідною мовою. Китайці змінили деякі буддійські положення у відповідності до своєї точки зору. З часом сформувався китайський буддизм, більш конкретний, акцентуючий увагу на людських відносинах.