Мовне вираження поняття “доля” у творчості Т.Г.Шевченка

Жовтень 2nd, 201110:00 pm

0


Мовне вираження поняття “доля” у творчості Т.Г.Шевченка

Мовне вираження поняття “доля” у творчості Т.Г.Шевченка

За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її життя. Важливість цього поняття у народному світогляді зумовило часте використання лексеми доля в усній народній творчості, а також у творах українських письменників, зокрема Т.Г.Шевченка.

За нашими спостереженнями, слово доля частіше вживається в поетичних творах Кобзаря, у російськомовних повістях ця лексема представлена меншою кількістю прикладів. Це пояснюється, очевидно, тим, що семантичний обсяг лексеми доля в українській та російській мовах різний. “Словник української мови” (далі — СУМ) подає такі значення лексеми доля: “1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання, волі людини. // Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому випадає. // Бажане щасливе життя. 2. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що-небудь; майбутнє чогось” [2, II, 360].

“Словарь русского языка” (далі — СРЯ) фіксує такі значення цього слова: “1. Часть чего-либо. // Известная часть чего-либо, а также право на участие в чем-либо, на обладание частью чего-либо; пай. 2. Участь, судьба. 3. Русская мера веса” [1,1, 575].

Як бачимо, лише друге значення лексеми доля у російській мові співвідноситься з семантичним обсягом української лексеми доля. Така невідповідність компенсується в російськомовних текстах використанням синонімів судьба і талан. Зауважимо, що і в україномовних творах Т.Шевченка використовується лексема талан, але набагато рідше. Так, в україномовних творах нараховуємо 148 вживань лексеми доля, а в російськомовних — 19. Лексема судьба зустрічається лише в російськомовних творах (13 вживань), лексема талан в україномовних творах вживається 14 разів, а в російськомовних лише 1 раз.

Лексема судьба (СРЯ, с.348) збігається з першим та другим відтінками першого значення лексеми доля в українській мові, таким чином семантичний обсяг української лексеми доля з російською лексемою судьба збігаються більшою мірою, ніж із російським словом доля.

Лексема талан в українській та російській мовах також відрізняється значеннями: у СУМІ — “1. Доля, життєвий шлях кого-небудь. // Щаслива доля, щастя. // Успіх, удача. 2. Те саме, що талант” [2, X, 45], у СРЯ зафіксоване лише одне значення цієї лек-О0МИ, яке збігається з другим та третім відтінками першого значення української лексеми талан: “Удача, счастье; счастливая доля, судьба” [1, IV, 458].

На думку дослідників, українська психічна структура відрізняється емоційно-почуттєвим характером. Висока українська емоційність, чутливість та ліризм виявляються, зокрема, в естетизмі українського народного життя і в обрядовості, в артистизмі вдачі, у прославленій пісенності [3, 10-11]. Може, тому й твори Т.Шевченка, які ввібрали в себе мотиви усної народної творчості, наскрізь просякнуті емоційністю, чуттєвістю  та ліризмом, притаманним українській ментальності.

Так, лексема доля і лексема судьба в російськомовних творах Т.Шевченка часто сполучаються з прикметниками лиха, лукава, гірка, печальна, нещаслива, зла та з дієсловами виглядати, шукати, поминати, клясти, проклинати. Наприклад: Як же тебе не Проклинать, Лукавая доля! [4, II, 66]; “… такая печальная, такая горькая доля” [4, IV, 135].

У зіставних дослідженнях україномовних та російськомовних творах Т.Шевченка наголошують на відмінних рисах його стилю, різних формах вираження думки, пояснюючи різним призначенням цих творів: російськомовні твори, начебто, написані були для освічених верств населення, а україномовні — для простого народу. На наш погляд, якою б мовою Кобзар не писав, кому б не призначалися його твори, їх дух завжди залишається українським, відтворює ментальність українського народу.

Лілія Гамула
Науковий керівник — доц. Скаб М.В

Використана література:
1. Словарь русского языка: В 4-х томах. — М., 1957-1961.
2. Словник української мови: В 11-ти томах. — К.: Наук, думка, 1970-1980.
3. Українська душа. — К.: Фенікс, 1992. — 128 с.
4. Шевченко Т. Твори в п’яти томах. — К.: Дніпро, 1970-1979.