Навчальний процес у ВНЗ як спосіб реалізації завдань професійної підготовки студентів

Листопад 15th, 20122:24 pm

0


Навчальний процес у ВНЗ як спосіб реалізації завдань професійної підготовки студентів

Провідну роль у розв’язанні завдань професійної підготовки студентів, становлення особистості майбутніх фахівців відіграє навчальний процес у вищій школі. Навчальний процес – це спеціальна форма передачі та засвоєння суспільно-історичного досвіду, яка становить складну єдність діяльностей ученого-викладача і студента, спрямованих на досягнення загальної мети – опанування студентами науковими знаннями, уміннями і навичками та різнобічним розвитком майбутніх фахівців як особистос­тей. Навчальна діяльність викладача зазвичай називають викладанням, а навчальну діяльність студента – учінням (вишколом, навчанням).

Навчання студента ми будемо розглядати як складний процес навчаль­но-професійної діяльності, в якій відбувається контрольоване засвоєння когнітивного і соціально-професійного досвіду (насамперед у вигляді ін­телектуальних операцій і теоретичних понять), необхідних способів дій, які реалізуються через уміння. Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн роз­глядали учіння як процес засвоєння знань, умінь і навичок, тоді як роз­виток – це набуття здібностей, нових якостей. Учіння – це система піз­навальних дій, спрямованих на досягнення мети навчання, на вирішення конкретних навчальних завдань. Учіння (научіння) – процес набуття і за­кріплення (або зміна наявних) способів діяльності індивіда. Результатом учіння є елементи індивідуального досвіду (знання, уміння і навички).

Учитися – це значить діяти різними способами для оволодіння зна­ннями, вироблення вмінь і навичок оперувати ними при розв’язанні піз­навальних і практичних завдань. Нібито дивно, що частина студентів-першокурсників не вміє вчитися, хоча протягом одинадцяти попередніх років свого шкільного життя саме цим і займалася. Проте навчально-про­фесійна діяльність студента має суттєві відмінності від учіння школяра.

Особливості навчально-професійної діяльності студента:

Навчання у вищій школі має більшу прагматичну спрямованість, бо кожен навчальний предмет орієнтує студента на майбутню професій­ну діяльність, готує його до виконання професійних функцій, оволодін­ня необхідними для цього знаннями, уміннями та навичками. Що більш спрямована і визначена професійна перспектива, то краще студент ро­зуміє навіщо? і як? будуть йому необхідні знання предмета і тим краще він навчається. Отже, ставлення студента до навчання залежить від чіткої його професійної спрямованості.

Предметом діяльності студента є вивчення науки в її розвитку, ово­лодіння процесом формування наукових знань і методами самої науки, ознайомлення з її проблемами, завданнями і підходами до їхнього розв’я­зання, а також засвоєння способів професійної діяльності і змісту соці­альних ролей дорослої людини, яка працює.

Навчання у вищій школі вимагає від студента переконструювання всієї мислительної діяльності. За Б.Г. Ананьєвим, студентський вік – це вік складного конструювання мислительних процесів.

Особливі засоби діяльності (наукова література, підручники і ме­тодичні посібники, Інтернет і мультимедійні засоби, лабораторне облад­нання і технічні засоби навчання, реальні й теоретичні моделі майбут­ньої професійної діяльності, спілкування з ровесниками, викладачами та представниками професії).

Діяльність студента відбувається в заздалегідь запланованих умо­вах (обмежений термін навчання і чіткий графік навчального процесу, зміст навчально-професійної діяльності визначається програмою профе­сійної підготовки і своєрідністю режиму роботи ВНЗ).

Важливою характерною особливістю навчання у вищій школі є менш суворий (порівняно зі школою) зовнішній контроль із боку викла­дачів і батьків за поведінкою і діяльністю студентів, за бюджетом їхнього часу. Часто свій робочий час студент використовує не з навчальною ме­тою і навіть не задля особистісного розвитку. Деякі студенти в умовах «ринкового життя» ще працюють, витрачаючи на це багато часу й психіч­ної енергії, тому їм дуже важливо навчитися планувати своє життя.

З’являються нові організаційні форми навчання (лекції, семінарські, практичні і лабораторні заняття), суттєво збільшується частка самостійної навчальної роботи студента (самостійний пошук навчальної інформації, анотація і конспектування наукової літератури, виконання практичних за­вдань, здійснення професійних функцій під час проходження практики, проведення наукових досліджень тощо). Якщо є можливість самостійно обирати спецкурси для вивчення, студентові буває нелегко зорієнтуватися, які навчальні предмети є найважливіші для професійного майбутнього.

Поєднання навчального і наукового процесів, самостійна навчаль­но-пізнавальна діяльність студентів протікає разом із їхньою дослідниць­кою роботою під керівництвом викладачів (написання курсової і диплом­ної роботи, участь у наукових семінарах і студентських наукових конфе­ренціях та ін.).

Навчання у вищій школі – процес складний і важкий, який вимагає від студента високої свідомості й активності, надзвичайно великого ін­телектуального напруження, зосередженості уваги, мобілізації вольових зусиль і підвищеної працездатності, самоорганізації, раціонального роз­поділу часу на роботу і відпочинок.

10)    Строкатість і різноплановість усього студентського життя (аудиторні заняття, самостійна робота з джерелами інформації, участь у громадському і культурному житті, всілякі зустрічі тощо) потребують наявності у студента провідної ідеї, особистісного життєвого смислу, інакше виникатимуть кризи та розчарування.

Складність завдань і змісту навчально-професійної діяльності може спричиняти психічне перенавантаження, психофізіологічне напруження, стресові ситуації (особливо під час екзаменаційної сесії). Дослідження по­казали, що найбільші труднощі в навчанні студентів викликає невміння ра­ціонально розподіляти свій час (65,8% опитаних, серед яких 73,9% – дівча­та); відсутність або недостатність навичок самоосвіти; невміння самостійно працювати з науковою літературою (у 24,8% – повільний темп сприйняття інформації; у 19,8% – утруднення при орієнтуванні у друкованому матеріа­лі), нездатність управляти своєю навчально-пізнавальною діяльністю.